Дорогі колеги!
Запрошуємо вас взяти участь у молитві на Вервиці за мир в Україні, за воїнів, за університет та в наших наміреннях.

Вервиця відбувається кожного понеділка у внутрішньому дворі центрального корпусу ІФНМУ о 11:45. Нашим провідником і цій молитві є о. Юрій Прилепський. Запрошуємо вас усіх взяти участь.

Молитва на вервиці не лише змінює наш внутрішній світ, вона також має потужну силу впливу на зовнішні події. Погляньмо на історичний приклад з Австрії: коли країна була окупована та здавалося, що немає шансу на зміну, молитва на вервиці принесла силу і надію.
Після закінчення Другої світової війни, подібно до Німеччини, Австрія була розділена на зони окупації. Частина країни опинилася під радянською окупацією, включаючи і столицю Відень.
Але знайшлася одна людина - отець Петер Павлічек, який закликав усіх австрійців молитися на Вервиці за визволення країни від комуністичної окупації. Він організував Покутний РозарієвийХрестовий Похід, який мав бути відповіддю на заклик Матері Божої з Фатіми. У рамках цієї ініціативи відбувалися публічні молитви та процесії (в яких брали участь відомі австрійські політики, а також канцлер Австрії). Люди молилися за визволення і в своїх родинах. У Відні такі процесії збирали понад півмільйона людей. Люди щовечора молилися і у своїх родинах… Зрештою, 10% австрійців почало молитися на Вервиці.
На початку 1955 р. російський міністр В’ячеслав Молотов сказав до свого австрійського колеги відомі слова: «Ми, росіяни, якщо чимось заволоділи, то вже ніколи цього не віддамо». Здавалося, що немає шансу, щоб змінити цю надзвичайно важку ситуацію. Міністра закордонних справ Леопольд Фіґль, тоді сказав до о. Павлічека: «Нам не залишається нічого іншого, як молитись із ще більшою віддачею та завзятістю». І ось, через вісім років безперервної молитви, 15 травня 1955 року, у Відні було підписано державний договір, який проголошував незалежність Австрії та звільнення від окупації. Тодішній канцлер Австрії Юліус Рааб сказав: «Дякуємо Тобі, Маріє, що Ти допомогла нам отримати свободу».

Уже в жовтні 1955 року останні радянські солдати вийшли з Австрії. Здобутій волі раділа вся країна. У Відні на знак подяки Богу в усіх храмах три дні й три ночі безперервно били у дзвони.
Цей приклад свідчить, що сила молитви здатна змінювати не тільки наші серця, а й долі цілих народів. Як колись молитва на Вервиці принесла визволення Австрії, так і сьогодні ми можемо стати джерелом надії та визволення для нашої рідної України. Запрошуємо всіх об’єднатися у спільній молитві за мир, за наших захисників, за свободу та майбутнє нашої країни. Тільки разом, з вірою в серці, ми здатні здолати будь-які труднощі!