«Стратегія блакитного океану», В. Чан Кім та Рене Моборн.Я рідко перечитую книжки. Зазвичай у світі існує ще стільки непрочитаного, що повертатися до старого трохи шкода часу. Але з цією книжкою вийшла інша історія. Вперше я читав її років п’ятнадцять тому, ще на початку свого захоплення управлінням і бізнес-літературою. І от вирішив повернутися та подивитися, наскільки добре вона пережила час.Пережила.Причому значно краще за більшість бізнес-книжок того періоду.Мені взагалі здається, що це дуже рідкісний тип бізнес-літератури. Зазвичай автори знаходять одну хорошу ідею і потім триста сторінок її переповідають різними словами. Тут інша історія. В основі теж лежить одна велика концепція, але автори проводять читача майже через весь шлях: від аналізу ринку і пошуку можливостей до створення продукту, його впровадження, захисту позицій і подальшого розвитку.І все це без зайвої води.З інструментами. З прикладами. З дуже зрозумілою логікою.Тому мене абсолютно не дивує, чому книжка стала бестселером, а сам термін «блакитний океан» давно живе окремим життям. Кількість цитувань, посилань і спроб повторити цю концепцію просто величезна.Якщо спростити ідею до кількох слів, то книжка взагалі не про конкуренцію. Вона про те, як її уникати. Про пошук простору, де можна не воювати за відсотки ринку, а створити щось своє. Той самий блакитний океан, де поки що немає натовпу конкурентів із ножами між зубами.І от що цікаво. Коли я читав її вперше, це звучало трохи як красива стратегічна концепція. Сьогодні, в світі де все змінюється швидше, ніж ми встигаємо до цього звикнути, де продукти старіють за кілька років, а ринки можуть перевертатися догори дриґом буквально за сезон, ця ідея виглядає навіть актуальнішою, ніж тоді.Бо інновація цінності, про яку тут багато говорять, стала не просто способом росту. Для багатьох компаній це вже питання виживання.До речі, вперше про цю концепцію я почув ще на початку десятих років від Павла Шеремети. І що цікаво, за всі ці роки я так і не побачив причин, чому ця ідея перестала б працювати. Звісно, знайти свій блакитний океан значно складніше, ніж написати про нього книжку. Але напрямок думки автори задали дуже правильний.Коротше кажучи, якщо ви цікавитесь бізнесом, управлінням, стратегією або просто хочете зрозуміти, чому одні компанії роками гризуться між собою за копійки, а інші раптом створюють нові ринки, то ця книжка давно заслуговує місце в списку обов’язкових.І що особливо приємно — вона досі не виглядає застарілою.