Повідомлення telegram каналу - @howfrankydies

III
я скажу тобі чесно - я жив
і мене не вражає бравада.
ти вважаєш, як щиро любив,
то вже вдруге не здужаєш, правда?
якщо я тебе знаю хоч трохи,
присягаюсь, з узвишшя під небом,
ти подумала: місто змінилось.
і точно всміхнулася з себе.
IV
дивина, що колись ми так прагнули важкості істин.
то було уже майже життя, ще й наповнене змістом.
у такі поцілунки ти хочеш усе побороти.
я чомусь пам'ятаю, що то було в вечір суботи.
ще, на жаль, ті листи, де писались таємні дурниці.
я колись уявляв як ти їх забираєш в столицю.
позмивала вода, наче плесо розлилося садом,
жменька спогадів є, але точно не ціла шухляда.
я зберіг, як умів, - на осонні, між диким похміллям,
крізь ненависні сни, аж поїдені часом і міллю.
тож не треба втирати мені про мерзенність надії.
ну, скажімо, ти здалась. скажімо, ти цьому радієш.
та коли ти проходиш повз мене - спокійно, невинно,
я вітаюся скупо і довго дивлюся у спину,
ти ідеш, балансуєш, одна з танцівниць на канаті,
але скільки пройдеш, поки дим повернеться в кімнату?
крізь фіранки заплигують весни - дурні і безхмарні.
і нехай не мене. і нехай не мине.
та не марно.