Джерело
Як ти? | Psychology | Чому психолог не дає готових рішень замість клієнта?) Психолог не дає ...
282 Охват/переглядів
2025-01-27 09:55
Повідомлення №116
Чому психолог не дає готових рішень замість клієнта?)
Психолог не дає готових рішень (не плутати з рекомендаціями!
😊) і це прекрасно! Уявімо дитину, яка виховувалась авторитарними батьками які вирішували як "правильніше". А тепер уявімо, що психолог дав таке ж рішення вже дорослій людині (яка також вже за звичкою буде його чекати).
Це буде означати, що фахівець зайняв всесильну позицію "над", вирішивши як "краще". Це буде також означати, що психолог поставив себе в позицію всезнаючого, увага, стосовно самої особистості людини. Але ж слід нагадати, що в процесі консультації психолог експерт в тому, як проводити терапію так, щоб людина краще побачила себе, клієнт же експерт стосовно знання про себе.
У випадку пропозиції готових рішень (наприклад: з ким дружити, де працювати), відіграється той самий сценарій, коли за дитину, підлітка і далі, хтось вже вирішив і позбавив людину:
мати волю обирати та самовиражатись
знати, чого хочеш, а значить - формувати свою ідентичність
брати на себе відповідальність
помилятись через свої рішення, а далі - аналізувати свої ж особисті помилки, а не чужі.
Ексклюзивність терапії полягає в тому, що вона вчить відповідальності і показує, що це є шлях до свободи, вільного особистого вибору, конструювання самого себе. Завдяки прийняттю ініціативи на себе, людина повертає авторство над життям, отримує змогу прожити саме своє життя, а не тієї людини/суспільства/культури які сказали як треба.
Психотерапія в цьому ключі стає грунтом, на якому людина підходить ближче до найбільш ефективного самостійного рішення. Тобто це рух до індивідуального, неповторного результату, а не шаблонного та "фабричного". Ми ж не роботи, вірно?
😉
Терапія, для підведення до цього рішення, пропонує:
1) частіше звіряти реальність (від'єднуючись тим самим від своїх фантазій про людей, подій та ін);
2) краще пізнати саму себе (свої здібності та дефіцити, причини поведінки та що з цим робити).
3) формувати своє Я, доуточнювати свою ідентичність, присвоювати нові грані характеру і тим самим розширювати діапазон можливостей.
Результатом стає більш усвідомлене життя, в якому вчинки людини є вже не відзеркаленням травм та викривлень сприйняття, а позитивним наслідком з'єднання зі своїми потребами+від'єднанням від впливу негативного досвіду.
Психолог не дає готових рішень (не плутати з рекомендаціями!
😊) і це прекрасно! Уявімо дитину, яка виховувалась авторитарними батьками які вирішували як "правильніше". А тепер уявімо, що психолог дав таке ж рішення вже дорослій людині (яка також вже за звичкою буде його чекати).
Це буде означати, що фахівець зайняв всесильну позицію "над", вирішивши як "краще". Це буде також означати, що психолог поставив себе в позицію всезнаючого, увага, стосовно самої особистості людини. Але ж слід нагадати, що в процесі консультації психолог експерт в тому, як проводити терапію так, щоб людина краще побачила себе, клієнт же експерт стосовно знання про себе.
У випадку пропозиції готових рішень (наприклад: з ким дружити, де працювати), відіграється той самий сценарій, коли за дитину, підлітка і далі, хтось вже вирішив і позбавив людину:
мати волю обирати та самовиражатись
знати, чого хочеш, а значить - формувати свою ідентичність
брати на себе відповідальність
помилятись через свої рішення, а далі - аналізувати свої ж особисті помилки, а не чужі.
Ексклюзивність терапії полягає в тому, що вона вчить відповідальності і показує, що це є шлях до свободи, вільного особистого вибору, конструювання самого себе. Завдяки прийняттю ініціативи на себе, людина повертає авторство над життям, отримує змогу прожити саме своє життя, а не тієї людини/суспільства/культури які сказали як треба.
Психотерапія в цьому ключі стає грунтом, на якому людина підходить ближче до найбільш ефективного самостійного рішення. Тобто це рух до індивідуального, неповторного результату, а не шаблонного та "фабричного". Ми ж не роботи, вірно?
😉
Терапія, для підведення до цього рішення, пропонує:
1) частіше звіряти реальність (від'єднуючись тим самим від своїх фантазій про людей, подій та ін);
2) краще пізнати саму себе (свої здібності та дефіцити, причини поведінки та що з цим робити).
3) формувати своє Я, доуточнювати свою ідентичність, присвоювати нові грані характеру і тим самим розширювати діапазон можливостей.
Результатом стає більш усвідомлене життя, в якому вчинки людини є вже не відзеркаленням травм та викривлень сприйняття, а позитивним наслідком з'єднання зі своїми потребами+від'єднанням від впливу негативного досвіду.