Чотири роки тому, 26 червня 2022 року, ми втратили Наталію Фраушер — «Австрійку».Вона народилася в Кропивницькому 27 жовтня 1975 року. Здобула дві медичні спеціальності, об’їздила понад сотню країн, вільно говорила кількома мовами, побудувала сімейне та професійне життя в Інсбруку. Мала все.Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона писала з Австрії: «Я не можу дивитися, як Україну топлять в крові. Я сама Україна — то хто захистить її?»Спочатку волонтерила: відправляла медикаменти, вивозила тварин, допомагала дітям з українських дитбудинків у Тіролі. Якщо вантаж не доходив — везла сама. І під час однієї з таких поїздок на Донеччину зустріла наш екіпаж.6 травня 2022 року вступила до нашого батальйону. За 51 день — понад 250 врятованих бійців: Дружківка, Бахмут, Добропілля.Ввечері 26 червня евакуаційний автобус «Кракен» у Дніпропетровській області зіткнувся з військовим КрАЗом без освітлення. Наталія спала. Тяжка черепно-мозкова травма. Тридцять хвилин боролися за її життя.Її прадід був розстріляний за боротьбу в УПА. Дід загинув у штрафбаті за опір радянській владі. Вона знала, що таке ціна вибору — і зробила свій.30 червня 2022 року Наталю поховали на Байковому кладовищі в Києві. Михайлівський Золотоверхий собор був переповнений.Посмертно нагороджена Лицарським хрестом — найвищою нагородою Добровольчої армії. На похоронах я пообіцяла продовжити місію «Австрійки». Знайшли такий самий автобус. Намалювали соняшники і її очі. Назвали «Австрійка». Сьогодні «Австрійка» вивезла близько 17 тисяч 700 поранених. Щоразу, коли цей евакоавтобус вирушає в рейс, щоразу, коли наші медики всередині нього виборюють життя чергового важкого пораненого бійця по дорозі до шпиталю — Наталя поруч із нами. Вона продовжує свій нескінченний бойовий виїзд. Честь і шана, дорога посестро!