“Раз на кілька років навколо батальйону Госпітальєри починається черговий срач. Не знаю, чому так повелося, але цей цикл повторюється знову і знову.Госпітальєри були і залишаються добровольчим медичним підрозділом. Підрозділом, який з 2014 року живе на ентузіазмі людей, на силі командира і на підтримці небайдужих з України та всього світу.Я знаю це не з чуток.Я був і залишаюся Госпітальєром.Я був свідком багатьох інтернет-срачів за ці роки. Вони завжди виглядають гучно і драматично. Але минає час — і всі ці історії залишаються позаду. А батальйон продовжує працювати. Продовжує виїжджати на евакуації. Продовжує рятувати життя.Сильні люди часто бувають жорсткими, безкомпромісними і мають власне бачення. Саме такими стали багато хто з нас з 2014 року. І саме за ці риси когось можуть не любити.Якщо у когось є реальні питання - для цього існують перевірки, податкова, офіційні процедури. Але щоб розводити срач в інтернеті, доказова база зазвичай не потрібна.Фінал таких історій завжди однаковий:ложечки знаходяться, а осад залишається.Чесно кажучи, я б на місці командира давно послав усе це у єбєні матері і закрив батальйон назло всім.Але Яна Зінкевич цього не робить.І саме за це - моя повага.Бо поки хтось сперечається в інтернеті, Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри продовжують робити свою роботу - рятувати людей на війні.Срачі минуть.А батальйон буде жити.”— Євген ТітаренкоГоспітальєр, український кінорежисер