Фотографування як практика самопізнанняКолись фотографія зʼявилась як спосіб “carpe diem!” — вхопити унікальний момент «тут і зараз», який невідворотно зникає в потоці нескінченного часу, з якого нам завжди доступна лише теперішня мить. Потім ця практика була втрачена в метушні однакових копій надто схожих між собою людей. Тренди і бренди урівняли всіх в однаковості. Люди перетворились на симулякри, оригінал яких загубився на шляху до відображення на фото…Але що, якщо спробувати знову відшукати його — той первинний образ самих себе, ту справжність в собі, вогонь в очах й у серці? Саме через фотографію, де зображення зовнішнього стає точкою входу до нас самих, до пізнання себе внутрішніх. Платон в своєму діалозі «Бенкет» писав, що вищу ідею любові й краси ми пізнаємо через закоханість в красу конкретної іншої людини. А наш дорогий Григорій Сковорода в своєму тексті «Наркіс. Розмова про те: Пізнай себе» пише так:Образ Нарциса благовістить оце: “Пізнай себе!” Начебто сказав: чи хочеш бути задоволений собою і закохатися в самого себе? Пізнай же себе! Добре себе випробуй. Справді! Як бо можна закохатися в невідоме?... Не любить серце, не вбачаючи краси. Видко, любов є дочкою Софії [Мудрості]. Воістину благе самолюбство, якщо воно святе; гей святе, коли істинне… Як Наркіс пізнає себе спочатку через своє відображення в воді, так і ми можемо пізнавати себе все глибше і глибше через нові кадри себе в різних станах й періодах життя. Через фото відслідковувати свій ріст, через них помічати та фіксувати свої зміни. І головне, вихоплювати неповторну мить, адже ми вже ніколи не будемо такими ж молодими, повними життя, як саме в цю мить!Якщо зовнішнє — відображення внутрішнього, то як ще нам побачити весь той шлях до самих себе, як не через фото. В ньому відкривається наша сміливість, наша цікавість до світу, наша жага до життя. І далі, вже пройшовши крізь відображення по ту сторону, ми пірнаємо в самих себе. Не щоб знайти недоліки та щось в собі «пропрацювати», а просто з вдячністю та любовʼю помітити в собі все те, що вже є в нас, усвідомити, які ми всі вже повні в самих собі. Далі Сковорода в «Наркісі» пише ще таке: Скажи мені, прекрасний Нарцисе, чи у твоїх водах ти щось побачив? Хто тобі в них зʼявився? Відповідь: Побачив я на полотні своєї минущої плоті не рукотворний образ, “який є сяйвом слави Отчої”. І врешті, головною метою цієї зустрічі з найважливішою людиною в своєму житті — тобто кожному з самим собою — і є пізнання своєї внутрішньої людини. Чи як пише Сковорода: Пізнати себе самого і відшукати себе самого і знайти людину — все це одне означає. А що таке фотографія для вас, чи думали про неї як про спосіб більше і глибше пізнати себе? Людина мисляча | #практика