Чого нас, людей сучасного західного світу, може навчити східна філософія, й зокрема книга «Джвандзи»?Перш за все — забути про будь-який уСПІХ. Ви взагалі помічали, що саме слово «успіх» має в своїй серцевині слово «спіх», «спішність»? З цією книгою неможливо перебувати в цьому стані. Ні, вона не читається важко, вона важко перетравлюється. Тому для взаємодії з нею потребує те, що протилежне спішності — тиша, спокій, усамітнення, чуйність до себе та її сенсів. Останні — можуть викликати чимало спротиву і питань, бо наша внутрішня клітка з раціонального мислення має обмежену пропускну здатність для інакшого.«Джвандзи» перевертає уявлення про те, хто такі мудреці, що таке чесноти, і навіть що таке успіх (хоч і не вживаючи це сучасне слово). Адже більшість мудреців — це не справжні мудреці, а мудрагелі, які через вигадані надлишкові речі, знання, закони, лише відводять людей від їхньої сродності з собою, долею та стану справжньості. Книги ж покійних мудреців — лише «жмихи і вичавки зі старовини». Взагалі саме в старовині криється ідеал — там і мудреці без мудрості мудрі, і володарі без влади владні, і люди без добра добрі.В старовині люди були цілі з Силою (Де) та Правдою (Дао), тому вони були в злагоді і зі світом (небом і землею), і з собою, не потребуючи нічого іншого ззовні. Але відбувся цей розрив цілісності — через нестримні бажання людей, через жадобу до більшого, та найгірше — через діяння. Буття людини і держави в злагоді з Силою і Правдою тримає людину в такому вищому балансі й гармонії, що їй не потрібні ніякі ані надлишкові дії, ані зовнішні примуси, все відбувається природньо…Чи можемо ми повернутись до цього ідеального стану, чи можемо ми склеїти розбиту на дрібку чашу й вважати її тією ж за своєю сутністю, якою вона була з самого початку? Відповідь очевидна. Але це не значить, що ми, навіть читаючи такі тексти, не можемо віднаходити самих себе, давно забутих і втрачених. А потім знову втрачати, і знову знаходити, бо ні Сила, ні Правда, ані тим більше наше ілюзорне «я» вже не є в нашому світі чимось, що можна здобути і в чому перебувати вічно. Проте через свідоме, але не активне прагнення, радше через особливу бездіяльність, до них можна повертатись знову і знову, ніби до свого справжнього Дому.В дописі використано малюнок з обкладинки «Джвандзи» — «Нічна стоянка човна» анонімного художника ХІХ століття.Людина мисляча | #роздуми #філософія_ЛМ #мистецтво_ЛМ