Ентеле́хія — це…З давньогрецької ἐντελέχεια («досягнення втілення») — реалізація, дійсність.В філософії Арістотеля, де вона і зʼявилась як поняття, ентелехія — це внутрішня мета руху, закладена в прихованому вигляді у кожному бутті до його здійснення. Усе має потенцію (можливість бути чимось) і актуальність(реалізацію цієї можливості). А ентелехія якраз є кінцевою досконалою актуалізацією потенції, що реалізує призначення речі.Кажучи простіше: ентелехія — це реалізована можливість, стан, коли річ досягла своєї мети й стала тим, чим мала стати — зсередини назовні.Найпростіший приклад — це зернятко дерева, що несе в собі його в потенційному вигляді. Те, що проросло з цього зернятка і стало деревом, є ентелехією, тобто реалізацією його внутрішньої мети.Людина теж має свою ентелехію. У цьому світі ми зʼявляємось «зернятками», і ніхто, навіть наші батьки, уявити не можуть яким «деревом» ми можемо стати, зачатки чого і поклик до чого вже в нас є. Тут ентелехія Арістотеля красиво перегукується зі сродністю Сковороди, адже і те і інше вже є в нас, і лише через зростання та пізнання самих себе ми виявляємо ким/чим ми є, а ким/чим не є.Таким чином, сродня праця стає тією діяльністю, через яку кожна людина максимально реалізує закладений в собі потенціал, тобто здійснює свою ентелехію — стає тим, ким має бути. Стає справді собою.Людина мисляча | #філософія_ЛМ #словничок