Роздуми про правдуЦе правда: люди злі, світ несправедливий, життя не має сенсу.Але однаково правда і те, що люди добрі самі по собі від народження, в світі діє справедливість (принаймні закон карми), а сенс в житті кожен знаходить свій сам.Наше мислення так влаштоване, що нам постійно хочеться обрати лише якусь одну правду, закривши очі на іншу. Або — або. Нам важко прийняти, що ми самі є серцевиною безлічі антиномій. Серед них і те, що ми водночас безсмертні (можемо стати через дітей, творчість, памʼять інших людей), і природньо, що смертні — того вимагає наш тілесний аспект. Ми самотні — кожен замкнений сам на собі, своєму субʼєктивному світі, і в той самий час, через любов ми здатні досягти глибин сутності іншої, поряд з нами, людини. Ми «раби Божі», і ми вільні душі. Ми з матерії, і ми з духу. Все це чисті відтінки правди, між якими ще безліч напівтонів.Всі ці вічні питання тягнуться з того самого часу, щойно людина осмислила саму себе як окремість. В ній колись вперше зронилось питання «а хто я?», «а що це?». Розум був вільний шукати й не зупинятись на жодній стороні, тепер же він хоче чітких відповідей. Ми покоління готових відповідей в один клік — відповідей на незадані, а часом й на неіснуючі питання.Нестерпно визнати, що світ такий порожній за межами нашої голови, і те не у кожного там наведено лад. Скільки хибних суджень, чужих слів, стереотипів… Так сильно хочеться взяти у ліву руку чорну, а в праву білу (з білою особливо хочеться бути правими, тобто у всьому завше мати рацію), і пофарбувати все ним навкруги. Визначити одну людину як білу, іншу як чорну — і мова, звісно, не про расову приналежність.Я можу зрозуміти кожну людину, я сама така: тривожна, від чого так прагну якомога швидше й чіткіше означити межі визнаного мною світу і його правил, характеристик, можливостей… Та все одно щоразу нагадую собі, що світ — це щось ширше, ніж здатна осягнути моя голова, інші люди — щось глибше, ніж здатне відчути моє серце, а такі речі як добро і зло, справедливість та її відсутність — речі, що ніколи не стануть такими чіткими як «потрібно» (з цього радше починаються політичні диктатури чи релігійні догмати). Тож доводиться щоразу втрачати своє розуміння й відшукувати його знову і знову — з самої своєї серцевини. Тільки шляхом правди з собою можна бути чесними з іншими.#роздуми