Сьогодні хочу поділитися своїми враженнями про книгу Грехема Робба «Франція: історія пригод».Готуючи курс про Францію для дорослих, мені доводиться читати різноманітну літературу, вишукувати цікаві та несподівані факти про цю «лавандову» країну. Я мав великі сподівання, що саме в такій нестандартній книзі можна знайти те, що шукаю. Але реальність виявилася інакшою…Книга написана доволі безладно. Автор намагається перенести досвід власних подорожей країною на папір, але вийшло невдало. Десь не вистачило деталей, десь — карт чи яскравих описів. Деякі моменти взагалі не хотілося читати, вони здалися відверто нудними.Щодо історичних епізодів, то вони доволі хаотичні. Мені здається, що вони будуть незрозумілими читачам, котрі раніше не вивчали історію Франції. Часто події подаються вирваними з контексту. Тому, якщо ви бажаєте почитати щось саме з історії країни — точно не рекомендую цю працю.Більшість наведених фактів є загальновідомими, і це було б нормально, якби автор у передмові не розписував усе так, наче він відкрив таємний архів тамплієрів і ви побачите ці сенсації вперше…Маю підозру, що книга містила величезну кількість британського гумору, який не завжди вдалося адекватно перекласти. Частково він загубився між складними назвами та географічними термінами. Саме тому в мене склалося враження, що французам та британцям книга була цікавішою, ніж нам. В Україні ж весь OLX завалений цією книжкою з канонічною фразою: «стан нової». А це, як відомо, синонім виразу: «купив, відкрив, закинув».Ну і як висновок: у мене з’явилося стійке переконання, що не варто читати британських авторів, котрі пишуть про Францію.#книги