Сьогодні трішки специфічна тема... У Зороастризмі існує доволі цікава традиція поховання людей. У них діє принцип не оскверняти священні стихії - землю, воду та вогонь. А це означає, що кремацію - нізя, поховати у землі - нізя, в річках як вікінги - також не практикують. Тому у зороастризмі створені спеціальні вежі мовчання - дахми. Вони мають висоту 6 метрів та знаходяться в горах. На ґратчастих майданчиках, що на вершинах цих башт, розкладали трупи, що їх потім скльовували птахи - падальники. Звільнені від плоті кістки збирали потім у глибокий колодязь у центрі вежі. У цих колодязях кістки продовжували тліти й руйнуватися, доки остаточні продукти розпаду не були змиті дощовою водою. Цікаво, що майданчик на даху вежі мав чітку розмітку: три концентричні кола. Зовнішнє коло призначалося для чоловіків, середнє - для жінок, а найменше внутрішнє - для дітей. Такий собі потойбічний менеджмент, де навіть після смерті кожен мав своє чітко визначене місце. Але головна фішка була в системі очищення. Оскільки продукти розпаду теж вважалися «нечистими», навколо центрального колодязя будували складну систему фільтрації. Перш ніж дощова вода, що омивала кістки, потрапляла в ґрунт, вона проходила крізь товсті шари піску та вугілля. Фактично, зороастрійці винайшли екологічні очисні споруди ще тисячі років тому. Сьогодні ця традиція потроху відходить у минуле. В Ірані дахми офіційно заборонили використовувати ще у 1970-х роках через санітарні норми та розростання міст. Сучасні зороастрійці тепер змушені ховати близьких у бетонних могилах - це дозволяє не торкатися землі напряму і при цьому не порушувати закон. Хоча в індійському Мумбаї вежі мовчання працюють і досі. Щоправда, там виникла неочікувана проблема - через екологію різко зменшилася популяція грифів. Тепер зороастрійцям доводиться встановлювати на вежах величезні сонячні концентратори, щоб прискорити процес за допомогою високих температур.