Продовження циклу про Давида БурлюкаНа початку ХХ століття художник поступово еволюціонує від класичного живопису до футуризму.У 1908 році Давид знайомиться з Олександрою Екстер. Вони разом організовують першу в Україні виставку модерністських художників. Виставка проходила у Києві в крамниці купця Єрнджишека на Хрещатику. Великого ажіотажу не відбулося, проте це були перші паростки авангардного мистецтва в Україні.Вже у 1910 році Давид долучився до Нового Мюнхенського об’єднання художників, одного з осередків європейського модернізму. Цікаво, що до цієї платформи входив Пабло Пікассо, але прямих свідчень про їхню особисту взаємодію не збереглося.З іншого боку, Давид Бурлюк тісно взаємодіяв із російськими художниками та був членом творчого об’єднання «Бубновий валет». Особливо плідною була його співпраця з Володимиром Маяковським. Давид підтримував його матеріально, даючи щодня по 50 копійок, щоб Маяковський міг писати й не голодувати.У грудні 1912 року Бурлюк, Маяковський та Олексій Кручених видали авангардний маніфест «Ляпас громадському смаку». У ньому була сформульована програма російсько-українського футуризму. Автори закликали «скинути з пароплава сучасності» класиків — Пушкіна, Достоєвського, Толстого.В цей час Давид не лише пише полотна, а й вірші. У 1919 році він видає свою єдину поетичну збірку — «Лисіючий хвіст». До цього його вірші виходили в різноманітних альманахах. Слід зазначити, що майже всі його вірші написані російською мовою.Окремо він видав «Перший футуристичний журнал», який містив поезію, прозу та ілюстрації. Основою видання була критика існуючого мистецтва та побудова нової естетики.Далі буде.І не забувайте ставити вподобайки!