Поговоримо про адвоката диявола?У Католицькій Церкві здавна існувала офіційна посада promotor fidei — поборник віри, яку неофіційно називали адвокатом диявола (advocatus diaboli).Його головним завданням було зібрати всі можливі аргументи проти канонізації чи беатифікації кандидата. Він мав виявити суперечливі факти, слабкі місця у свідченнях, сумнівні чудеса або неперевірені свідчення. Іншими словами, він шукав «всі скелети в шафі», аби переконатися, що кандидат дійсно заслуговує на визнання святості.До 1983 року жодна канонізація або беатифікація не могла відбутися без участі адвоката диявола.Йому протистояв так званий захисник Бога (advocatus Dei, або просто — постулатор), який мав захищати кандидата та доводити його святість.Посаду адвоката диявола формалізував Папа Сикст V у 1587 році, а в 1983 році Папа Іван Павло II суттєво реформував процес канонізації, фактично скасувавши цю роль. Відтоді канонізаційні процедури стали менш суворими, і роль критичного аналізу більше не виконується в такій формі, як раніше.Сьогодні цей термін живе у переносному значенні, коли хтось навмисне виступає з опозиційною точкою зору для виявлення слабких місць у твердженнях.