РОМАН ЛУБКІВСЬКИЙ* * *І все це музика, і музика, і музика Старого шарлатана-цвіркуна... А може, просто скрипнула галузка,А може, просто звіялась пелюсткаБіля твого відкритого вікна. То, може, вітер шарудить афішами, Як чорний лебідь, скрикнув пароплав... А ми себе надіями потішимо, А ми себе надіями потішимо,Що серпень цей іще не одпалав... А ми себе сподіваним порадуєм: Яка то розкіш — мрії про запас! У білім плині, в трепетанні райдуги Спинився час? Пливе у вальсі час? Це все пройшло чи тільки лиш наснилося? Звідкіль? — Звідтіль, із місячних пустель, Покотиполем тихо прикотилося? Це — трель зорі, зорі віолончель? Та годі, кинем, кинемо, покиньмо Без відповіді тисячі питань, Візьмімося за руки і полиньмо, Візьмімося за руки і полиньмо Над синіми полянами світань.... Щоб я колись воскрес, немов пелюстка,І все це повторилося сповна, Щоб знову музика, і музика, і музика Мене водила до того вікна,Де ти живеш, де скрипнула галузка, Де ти — чи спиш? не спиш? — ніхто не зна,Де тільки музика, і музика, і музика, Де тільки музика, і музика, і музика, —Я підкупив старого цвіркуна...