Коли археологи вперше розкопали поселення Трипільської культури, вони були шоковані: сотні будинків… і майже всі — згорілі. Довгий час вважали: це війни, напади, катастрофи. Але версія Михайла Відейка говорить про інше. Вони свідомо спалювали свої домівки. І ось чому це виглядає як добре продуманий ритуал:У будинках знаходять цілі речі — посуд, знаряддя, навіть запаси. Немає хаосу, немає слідів паніки. Це не втеча, це — прощання. Будинки горіли настільки сильно, що глина буквально “запікалась»,як у печі. Для випадкової пожежі це занадто потужно. Поселення існували 50–80 років — приблизно життя покоління. І після цього… люди просто “закривали” місце. За Відейком, це могла бути частина світогляду:дім — як жива істота. Він народжується, живе разом із родиною… і має померти. І його “смерть” — це вогонь. Після цього трипільці будували нове життя поруч. Не тікаючи — а починаючи заново. Ціле поселення одночасно підпалює свої будинки. Полум’я, яке видно за кілометри. І це не трагедія… Це обряд. Це перезапуск..