Гіркий Ґіньйоль | Вчора трапилась нагода особисто подякувати Віталію Бардецькому за «Хлі...

Вчора трапилась нагода особисто подякувати Віталію Бардецькому за «Хліб». Досі вважаю, що це — надважлива точка на мапі київської клубної культури. Кожному поколінню своя клубна Мекка. Комусь «Ultra» чи «Cinema». Іншим «Closer». Комусь — «К41». Для багатьох з тих, хто народився на початку 90-х, першим одкровенням електронного двіжу був саме «Хліб». Вперше я опинився там на концерті Димної Суміші, році в 2008-му (пізніше була смішна історія, як ми з другом не впустили в «Хліб» за списком на концерт ДС популярного на той час виконавця, тому що просто не знали, хто це). Потім були безліч концертів західних груп і абсолютно неповторних вечірок під супровід українських та іноземних діджеїв і музикантів.Незадовго після відкриття «Хлібу» Бардецький дав інтервʼю, під час якого його запитали «Чому ви зробили клуб на Подолі? Це дуже дивне рішення». На що він відповів: «За рік-другий сюди переїде весь бізнес і Поділ буде київським Сохо». На дворі стояв 2007 рік. Пройшло 18 років. Нікому більше не спаде на думку питати про доцільність відкриття клубу на Подолі — уявити собі сьогодні київський двіж без нижнього міста неможливо. «Хліб» зачинився багато років тому. Тим, хто виріс на цих вечірках, здебільшого вже далеко за 30-ть. Найрозкрученіші київські клуби нині можуть похизуватись хорошим звуком, привозами топових світових електронних музикантів і впізнаваністю далеко за межами України. Але історія подільського рейву починалася саме там — в підвалі на Фрунзе (таку назву носила ця вулиця до перейменування на Кирилівську), де на київський ґрунт Бардецький і компанія намагались прищепити європейський підхід до організації нічного життя. Де грали різну музику: від хаусу і дабу, до експериментальної електроніки і панку; де не ловив мобільний звʼязок, який був там абсолютно не потрібен; де на барі наливали недорогий алкоголь; де збиралися різні люди — від унилих менеджерів і малоімущих студентів, до братків на серйозних щах і різнобарвної міської богеми. І звідки не хотілось йти додому, навіть коли Поділ освітлювали перші промені ранкового сонця.Пізніше ми поїдемо за кордон і побачимо, як це відбувається там — дуже схоже до того, що створив на Подолі Бардецький. Але саме «Хліб» був першим клубним причастям мого покоління. І уявити собі київський андер кінця нульових без нього неможливо.На #РадіоНічнийГолосіїв в памʼять про «Хліб» звучить трек Coil, який асоціюється у мене з тими безтурботними часами.