Умерший сегодня поэт Дмитро Павличко в 1995 году издал сборник «За нас». Он посвящён борьбе Чечни за независимость. Стихи местами очень проникновенные, острые и даже пророческие, а некоторые и вовсе читаются словно тексты Тимура Муцураева на украинском. Павличко был одним из тех немногих, кто кричал об аде, который принесли в Ичкерию россияне. И предупреждал о том, что Украина следующая. Пусть ему зачтётся. Знов Москва розпинає народ,Що повстав за державу свою,Знов закутих в залізо забродЗустрічає чеченець в бою. Двоголовий орел в два дзьобиП’є чеченську палаючу кров! Ну, а ми мовчимо, як раби,Що збоялись вчорашніх заков. Це фальшивої волі мораль,Честь лукава, сповита в брехню,Та прийде знахабнілий москальІ до нас, як зруйнує Чечню. Прометею, кривава красо,Ти й з Парижа підмоги не жди! Може, тільки хлопчина з УНСОПринесе тобі в жмені води. А Європа, та курва стара,Посміхатися буде здалік,Як наповниться кров’ю КураІ — всі русла зросійщених рік. Буде лиця ховать у вуаль,Видавати за жар порохню,Та прийде знахабнілий москальІ в Париж, як зруйнує Чечню. Там — вогонь. У вогні — Прометей! Люди, гляньте, там діють кати! Я кричу, та не бачу людей,Бачу тільки глухі животи.