#mixtapes #albums IDK — e.t.d.s. (2026):

IDK can't rhyme, but stylistically he's alright. На цьому проєкті хлопак ченнелить раннього Kanye (навіть голос тут схожий) та римує гірше за першого зустрічного негрика в Бронксі 70-х: 1складові квадрати — це хана, ІМХО, навіть для мікстейпу."bag/swag"... Wthelly?))До речі, бітло тут — занадто навіть дороге, здається, для мікстейпу. І концептуально це відносно цікава історія теж: розповідь про соціальний остракізм та віддаленність, які призводять до злочинності. Проблема? Фрагментарність мислення. Відсутність цілісності. Я особисто люблю фристайл. Це недооцінена форма самовиразу, яка може бути прекрасна і в повних форматах запису. Та коли ти говориш на серйозні теми, а потім кричиш, що всі кругом фейки (багато разів, тупо і прямо) — це, як мінімум, неспівставно. Connecting tissue на "etds" буквально немає, але роздрібленість недостатньо цікава (див. "Blu & Madlib — UCLA"), аби стати нормою та задавати канон. Deshalb... для мене IDK залишається виконавцем із потенціалом, який розкривається дуже повільно. Його інкрементальне зростання над собою — очевидне, проте глибина та цілісність — величини, що вислизають від бачення .idk.1 moar time) Це тріумф поверхневого. Чеерс