Як СРСР нищив українську мову: репресії, русифікація та заборони

Політика Радянського Союзу щодо української мови була спрямована на її витіснення та поступову заміну російською. Через репресії, контроль над освітою та культурою Москва намагалася знищити українську мовну ідентичність.1. Репресії проти українських мовознавців та діячів культури📌 Микола Скрипник – один із головних ініціаторів українізації в 1920-х, був змушений покінчити життя самогубством у 1933 році після того, як його політика була оголошена “націоналістичним ухилом”.

📌 “Розстріляне відродження” (1930-ті) – у цей період радянська влада репресувала та знищила сотні українських письменників, мовознавців і науковців, включаючи Миколу Зерова, Валер’яна Підмогильного, Лесю Курбаса та багатьох інших.

📌 Репресії 1970-х років – за використання української мови в літературі та громадському житті зазнавали утисків Василь Стус, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл та інші.2. Обмеження української освіти та культура русифікації📌 Зменшення україномовного навчання – у 1938 році вийшла постанова про обов’язкове вивчення російської мови у школах СРСР. Це поступово скоротило частку українських шкіл.

📌 Русифікація міст – після Другої світової війни в українських містах переважала російська мова, зокрема через переселення російськомовного населення.

📌 Обмеження української мови в культурі – у 1970–80-х роках українські газети, книги та фільми виходили значно меншими накладами, ніж російськомовні.

📜 Політика радянської влади була спрямована на витіснення української мови та культурну асиміляцію українців. Русифікація була свідомою державною політикою, що загрожувала знищенню української мовної ідентичності. Hetman History