📜 Історія появи абсентуУ кінці XVIII століття у Швейцарії, у невеличкому містечку Куве, жила травниця мадам Енріо. Вона зналася на лікарських травах і створила настоянку з полину, анісу, фенхелю та ще кількох гірких рослин. Цей засіб називала «еліксиром від ста недуг» — ним лікували проблеми травлення, втому й навіть гарячку.Згодом лікар П’єр Орденер спробував удосконалити рецепт і почав виготовляти настоянку у більшому масштабі. Напій отримав назву «абсент» (від латинського absinthium — «полин»).У XIX столітті абсент став надзвичайно популярним у Франції. Його пили письменники, художники, музиканти. У кав’ярнях Парижа навіть існував «зелений час» — о п’ятій вечора подавали абсент, який називали «зеленою феєю».Напій асоціювався з натхненням і творчістю, хоча й мав репутацію небезпечного через вміст туйону з полину. Пізніше в багатьох країнах абсент заборонили, але в XXI столітті він повернувся на полиці — вже з контрольованим вмістом полину.Отже, абсент виник не як розвага, а як лікарська настоянка з полином, яку народна медицина перетворила на легендарний напій.