Pedro Pascal fan club

Підсумки 2025 в 7 пунктах (в порядку хронології):1. Здала рукопис роману «Боги мого краю дуже люблять кров» у видавництво Vivat. Він пройшов усі етапи підготовки книжки до друку, в 2026 чекайте на анонс і книжку. Обкладинка прекрасна, текст, сподіваюсь, вам теж сподобається.2. Працювала комунікаційницею шикарного «Жоржа», обожнюю портфель видавництва і щиро пишаюсь тим, що ми встигли зробити. Класний досвід, зворотній бік видавничої сфери, цікаво було зануритись в процеси не з точки зору авторки3. Народила солодких малюків-двійнят. Зараз їм півроку4. Займалась цікавими і складними речами: долучилась до укладання літературної програми фестивалю «FANKON», укладала спеціальну горорну програму від спільноти «Бабай» для фестивалю «Книжкова країна».5. Провела дві лекції про детективи і трилери для Litosvita, а наприкінці року заскочила у суддівство великого конкурсу рукописів темних жанрів від видавництва Vivat. 6. Побачила виданою (і швидко розкупленою) збірку зі своїм оповіданням від Видавництва Жупанського. Написала ще одне оповідання для збірки, два пообіцяла, і третє чекаю в уже анонсованій збірці. 7. Дочекалась на вихід Silksong, поки не пройшла. Якось отак. Хороший рік, хоч і складний

21 грудня, Йоль, #темний_адвент«Як влучно сказав мисливець за привидами Кас Ловуд, головний герой роману "Анна убрана в кров", який я зараз перекладаю: "найстрашніше — те, що живе при світлі, не в тінях". Адже ті силуети, що ховаються в темряві, залишають простір уяві. Доки по кутках темно, завжди можливо, що замість жаских василісків там шарудять хом'ячки. А от зло, що не ховається, живе відкрито і з почуттям гідності, адже воно поважний член суспільства, от де справжній жах.Тож, моя порада, користуйтеся цим контрастом, коли пишете власні твори. Згущуйте фарби, плутайте читача, грайтеся з ним, пробивайте четверту стіну, якщо треба. Чи є насправді королем міста Тіней Магнус Малс, поважний директор музею Міста-біля-Моря? Чи це просто жорстокий старий, який б'є свого онука? Чи катуватимуть у світі міста Тіней Тобіаса, якщо в світі Марти це робить з його лялькою Магнус? І в якому світі перебуває дідусь Дані, якщо здатен оживляти Гайліса, коли заманеться?Всі ці питання я у своєму романі навмисно залишила без відповіді, адже саме ця недосказаність і створює образу Магнуса Малса неповторний вайб темного чаклуна.А ще — змусьте деталь працювати на ідею, на саму суть ваших романів чи оповідань. Чудовим прикладом цього прийому є фільм "Багряний пік". Готичних і жаских тропів там не бракує, "текст" цього фільму щільний і апелює до багатьох темних жанрів. Але я у захваті від моменту, коли першого удару своєму фальшивому чоловіку Томасу Шарпу, Едіт завдає... чорнильною ручкою. Ця деталь геніальна в своїй об'ємності. Найперше, вона нагадує нам, що попри всі жахи те, на що ми дивимось — є текстом, який пише Едіт, її романом. І що вона не просто жертва, вона — Авторка, причому не лише романів, а і свого життя. Ручка і чорнильна кров, що крапає з грудей Томаса Гіддельстона, це ніби шепіт рятівного голосу всередині кошмару: "Це гра, це все не насправді". Такий прийом не тільки на мить "вибиває" читача і глядача з тексту, але й нагадує: події, за якими він зараз спостерігає, затамувавши подих, більше ніж просто події. Ця деталь одночасно і про Анну Радкліф, і про Мері Шеллі, авторку Франкенштейна, і про Джейн Ейр з її вірою в те, що вона здатна сама заробити на життя і не мусить ставати коханкою Рочестера, а також про життя сестер Бронте та проривний фемінізм їхніх готичних творів».Мія Марченко, письменниця, перекладачка з англійської і французької мов, кандидатка філологічних наук з літературознавства, авторка повісті «Місто тіней», «Подарунок саламандри» та багатьох інших книжок.

20 грудня, #темний_адвент«Усі чули твердження, що реальність завжди страшніша за будь-яку вигадку. Робота з тру краймом дозволяє максимально наблизитися до наймоторошніших проявів жорстокості. Автору до рук можуть потрапити найвиразніші приклади несправедливості, бездушності, підлості,  зажерливості, корисливості, і взагалі всіх людських гріхів, йому ж залишається роздивитися деталі, проаналізувати способи втілення злочину, вивчити мотиви, помітити неточності, а потім підсвітити те, що зачепило найбільше.І насправді тут відкривається безліч можливостей. Майбутній детектив чи трилер можна побудувати на самій лише ідеї справжнього злочину, змінивши до невпізнаваності героїв, антураж, епоху та інші супутні речі, або ж відтворити основні елементи дуже скрупульозно, натомість модифікувавши єдиний елемент — доказ, ракурс, бекграунд героя, свідчення свідка, будь-що, — який переверне історію з ніг на голову.Використання тру крайму в письмі схоже на конструктори Лего — можна дотримуватися інструкції, а можна побудувати щось унікальне та неповторне. І, що важливо, ніхто не обмежує автора єдиним набором, можна залучити безліч.Грубо кажучи, тру крайм при створенні детективу може виступати в ролі допоміжного шаблону. Але справжня його місія в тому, щоб вказувати на суспільні проблеми, в результаті яких цей самий тру крайм і з’явився».Євген Товстоног, письменник, горорист, автор роману «Куб»

18 грудня, #темний_адвентСьогодні знову віконечко від редакторки«Насамперед — працюйте зі стилем. Карбуйте власний унікальний голос. Він потрібен для твору будь-якого жанру, напряму чи напруги. Ваш стиль — це гострота вашого зору, глибина світогляду, це матеріал, з якого зведуться ваші лячні архітектоніки. Й основний інструмент маніпулювання читачем.Читайте словники. Раджу звертатися до поезії, до підручників з синтаксису, стилістики. Вони демонструють жвавість та гнучкість мовних засобів, навчають, як деавтоматизувати читача (отже — вразити). Крадіть живе мовлення. Фрази. Обмовки. Індивідуальні особливості. Підслуховуйте, занотовуйте, бо воно — піна, розсиплеться, а ви можете вловити щось справжнє та зникоме. І створити сильні діалоги. Не гребуйте нічим. Обсценна лексика, діалектизми, жаргон. Реклама, оголошення, описи парфумів. Вчіться лише лапідарності та доречності. Тоді вам слугуватимуть і іронія, і патос. І ваш горор буде всеохопним, викликатиме весь регістр емоцій. Як це властиво кожній гарній книзі. Читайте свої тексти вголос. Знешкоджуйте безпомічні слова (частки, неповнозначні); заяложені прикметники; гряди прикметників. Не повторюйтесь із ними! Одне «багряне» на хоч мільйон знаків. Виразність — у різномаїтті. Вишукуйте відмінки слів, які зазвичай не вживаються у буденному мовленні. Морфологія освіжає.Контраст — ваш найбільший друг. Мовна невиразність вбила більше цікавих монстрів, ніж будь-який ритуал. Бажаєте — зв'язуйте речення міцно, як дроти. Аби текст стався, наче гарна сварка, де кожне слово веде до наступного, аж доки хтось не зірветься на крик. Бажаєте — пірнайте у пасажі та танцюйте навколо подій, гіпнотизуючи, відволікаючи від зачаєного зла.Але опановуйте мову».Серафима Біла, редакторка, авторка нонфіку про те, як писати горор «Анатомія жаху».

17 грудня, темний адвент«В трилері акцент має бути не тільки на злочині, а на "чому це сталося?", зануренні в психіку і думки злочинця. Я люблю читати книги з психології, а трилери допомагають додатково дослідити природу злочину, зрозуміти, яка була мотивація у антагоніста, що ним рухало, чому він так вчиняє.⠀Обов'язково мають бути описані фізичні реакції тіла на дискомфорт чи страх. Максимум саспенсу, але аби він був доцільний, а не напруга заради напруги.⠀Люблю, коли є відчуття порушення норми. Через це мені трилер здається більш спорідненим з горором. Тільє і Каррізі ідеально таке порушення створюють, читач розуміє — це не норма, і читає, аби знайти пояснення у фіналі. Чому дитина не кліпає, а жінка прокидається щодня в той самий час? Чому трьох людей зачинили в одному приміщені, закувавши в кайдани? Як можливо, що люди на фото помінялися місцями? Чому щось знаходиться там, де не має бути? Читача лякають якісь невідповідності, які автор потім пояснює раціонально.⠀Варто плутати читача так, аби до фіналу у нього лишалися питання. Часто в трилерах фінал добиває або лишає місце для дискусій.⠀Ще я чула тезу стосовно трилеру «читач має знати достатньо, щоб розуміти сюжет, але недостатньо, аби почуватися в безпеці». Погоджуся».Наталія Волошина, письменниця-трилеристка, авторка горорних оповідань, сценаристка детективних ігор.

НОВИНКИ — В НАЯВНОСТІ ❤️‍🔥Продовження популярного детективного циклу «Розслідування ведуть Лілліан Пентекост та Вілл Паркер» — «Вбила собі в голову вбивство» Стівена СпотсвудаЛілліан Пентекост та її помічниця Вілл Паркер беруться за нову справу — загадкове зникнення літньої жінки з унікальними здібностями. Секрети, які зберігала фотографічна пам’ять Віри Бодін, могли б зацікавити багатьох. Чи пов’язане її зникнення з відомою юридичною фірмою, де Бодін працювала секретаркою; жорстоким вбивством молодої жінки, яке не давало їй спокою останнім часом; або, можливо, з роботою у ФБР, де вона допомагала розшукувати нацистських шпигунів? Коло підозрюваних постійно розширюється, і до нього навіть потрапляє замовник розслідування — відомий адвокат і друг Віри. Часу, щоб знайти пані Бодін живою, не так уже й багато. А Лілліан та Вілл ще мусять розібратися з власними проблемами — не менш небезпечними і нагальними.❌ 350 грн✅ 315 грнЩе одне довгоочікуване продовження циклу «Кессі Рейвен» від А. К. Тернер — «Довічний вирок»Санітарка моргу Кессі Рейвен завжди мала особливе ставлення до смерті. Очевидно, що на це вплинула втрата батьків, які загинули в автокатастрофі. Принаймні так їй розповідали... Але насправді батько живий. Сімнадцять років він провів за ґратами, засуджений за жорстоке вбивство своєї дружини. Рейвен і хотіла б вірити в його невинуватість, однак факти доводять протилежне. Щоб з’ясувати правду, їй знадобиться допомога не тільки живих друзів і свідків, а й померлих. Мертві завжди знають більше, а Кессі вміє їх слухати…❌ 350 грн✅ 315 грнНОНФІКШН 🔥«Як музика допомагає нам стати кращими» Індре ВісконтасМузика здатна змінити наше життя. Власне, вона це робить впродовж усієї історії людства. Авторка книжки, нейробіологиня та оперна співачка Індре Вісконтас, пояснює природу музики й досліджує її здатність покращити наші самопочуття, пам’ять, спортивну форму і навіть вплив на глобальні проблеми суспільства.❌ 350 грн✅ 315 грн«Як поезія може змінити вашу душу» Андреа Ґібсон, Меґан ФолліПоезія здатна змінити душу. І якщо цього ще не сталося з вами, можливо, ви просто не дозволяли їй увійти у ваше життя або не знайшли ту, яка промовлятиме особисто до вас. Авторки цієї книжки знайшли ключ, який допоможе вам зустрітися з поезією та навчить відчувати магію віршів.❌ 370 грн✅ 333 грн«Як мистецтво дарує нам щастя» Бріджит Вотсон ПейнМистецтво здатне зробити вас щасливішими. Хтось вважає, що все це заскладно, а комусь просто бракує часу.З чого почати знайомство? Як і де влаштувати зустрічі? Як і з ким про нього говорити? Можливо, знайшовши нарешті відповіді на ці питання, ви відчуєте себе справжніми щасливцями, безтямно і назавжди закоханимив мистецтво.❌ 320 грн✅ 288 грнПридбати все можна через соцмережі «Жоржа»: InstagramабоFacebook.При замовленні від 600 грн доставка безкоштовна.

Сил вистачає хіба на те, щоб відкривати віконечки темного адвенту13 грудня, #темний_адвент«Страх без безпосередньої небезпеки – це завжди співпереживання. Не достатньо просто створити бридкого чи гротескного монстра, або описати моторошну садибу десь в глушині. Для того, щоб створити моторошне відчуття в читача, найчастіше потрібно створити персонажа, якому читач співчуватиме. Або навпаки, персонажа, який викликатиме в читача відразу або гнів. У будь-якому разі потрібен емоційний зв’язок, який, наче силовий кабель, передаватиме емоційну енергію від тексту до читача. Переплітайте реальний емоційний досвід з метафоричним: турботу про дитину із жахом про Бабая під вікном; дитячу травму із монстром -переслідувачем; огиду від божевільної бабці по сусідству з безформною сутністю, якою одержима стара панелька в богом забутому спальнику. Хай потойбічне завжди резонує з реальним. Ця синергія і робить горор горором».Володимир Кузнєцов, письменник, сценарист, розробник ігор, автор фантастичного роману «Заколот», фентезі «Вогневир», збірки короткої прози «Химороди»

Відкриваємо наступне віконечко адвенту - 12 грудня«Класичний детектив часто нівелює розвиток героя й інших персонажів. Головний розслідувач — харизматичний, проте статичний, а акцент робиться на самому процесі розслідування.Але в сучасному світі читач очікує бачити персонажів як живих людей, а не функції. Навіть мінімальна еволюція героя робить історію емоційно насиченішою та ближчою до читача.Сучасний герой може бути вразливим і емоційним, помилятися і застосовувати набутий досвід, мати шкідливі звички й перемагати власних демонів.Тож порада від мене: після того як напишете свій цікавезний заплутаний сюжет, зазирніть трошки глибше — на другий рівень історії. Перевірте, чи ваш герой має власне арку, чи є повнокровним живим персонажем, із яким цікаво було б сходити на каву або провести вихідний за грою в покер».#темний_адвент Наталія Довгопол, письменниця, авторка авторка фентезійних (але не тільки) книжок, яка живе в Афінах, є лауреаткою «Коронації слова», має відзнаку премії «Еспресо. Вибір читачів» за роман «Мандрівний цирк сріблястої пані».Новинка авторки «Шляхи Еврідіки» зараз на передзамовлені у видавництві Vivat.

Віконечко за 11 грудня — детективне☺️#темний_адвент «Детектив — жанр універсальний: ті чи інші детективні елементи просочують будь-який хороший сюжет, бо ніщо так не рухає цікавість читача, як загадки та їхні розгадки. Ймовірно, на сьогоднішній день складністю є написати саме чистий детектив, без горорно-трилерних домішок, чи й узагалі не запихаючи його у фантастичний сетинг. Проте сутність формули не змінюється вже ціле століття: маємо злочин, виконавця цього злочину, який намагається замести сліди, та слідчого, який прагне вивести злочинця на чисту воду. Мета автора хорошого детективу — дати читачеві рівно стільки підказок, щоб він мав рівні зі слідчим шанси на розкриття таємниці, але не надто очевидних, щоб не втрачалась інтрига. Детективи можна і варто писати як літературну вправу на вибудовування цікавого сюжету, проте, звісно, простішим цей жанр буде для письменників-архітекторів: не знаючи від початку сутності розгадки, авторові буде важко довести логіку сюжетних ходів до втішного завершення. Втім, це не означає, що письменники-садівники приречені: зрештою, чернетка не різьбиться на скрижалях, хороші ідеї часто з’являються в процесі, а імпровізаційний підхід дозволяє природно прожити велику частину подій у шкірі читача, який ще нічого не знає й не розуміє, але дуже прагне збагнути, що саме відбувається. Головне — не робити вбивцею персонажа, який уперше з’являється за двадцять сторінок до кінця книжки, а з усім іншим можна впоратися». Ната Гриценко, письменниця, перекладачка, авторка темного фентезі «Тінь на порозі» та роману, що готується до друку у видавництві «Жорж» «Примари Менґура»

8 грудня, #темний_адвент«Темні жанри — це насамперед про емпатію.Про вміння розгледіти, що травмує не тільки тебе, а й інших людей; що вони відчувають, що їх по-справжньому лякає — і у 99% випадків це не монстри і непоясненна містика, бо живемо ми в реальному світі, і страхи у нас здебільшого дуже реальні: невизнаенність, самотність, безтактовність, зневага, незручна соціальна ситуація і так далі.У буденних побутових ситуаціях горору значно більше, ніж у будь-якій вигаданій містиці з ретельно прописаним страшенним чудовиськом.Тому для мене найкращий горор — це той, де автор зміг реалістично передати саме такі буденні жахи.Найкращий трилер — де головне питання не «хто вбивця?», а «що з ним не так?», або навіть «що не так із цим світом і з усіма людьми в ньому?»І найкращий детектив — той, де герої — не виключно функції, але й борються з власними демонами, яких у кожної дорослої людини сотні.Щоб класно писати в темних жанрах, потрібна неабияка емпатія. Потрібно дуже добре розуміти людей і їхні мотиви, і не тільки ті мотиви, які штовхають їх до поганих вчинків, а ті, шо змушують їх «завдавати» добра, яке найчастіше добром не є, або утримуватись від втручання і толерувати зло.Саме цим мене приваблює трукрайм — він дає можливість придивитись до реальних людей, які скоїли щось жахливе і якось це для себе пояснили.І саме тому я обожнюю книжки, в більшій чи меншій мірі засновані на трукраймі, бо яким би вигадливим не був автор, життя завжди підкидає більш шокуючі сюжети, ніж будь-який фікшн».Саша Павлова, Запекла книгожерка, авторка нонфіку «Вбивчі письменники»