​День 956 (24/9/25) 1309 день повномасштабного вторгнення. Виїзд в Selfish club. Закриття вуличного сезону. Зручно, коли виїзд проходить за виїздом. Приніс бокс з інвентарем, вигрузив, перемив, завантажив назад. Все, підготовка закінчилась:)Поки збирались та завантажувались в машину, дізнався, що ми знову будемо їхати за місто. Півтори години. Знаючи організаторів, можу припустити, що місце виїзду знову буде наєбуреним. Я заінтригований. Тривога почалась, коли ми виїхали з Києва. Я знову за штурмана-навігатора. Добрались до заправки і гугл карти знову почали працювати. Алілуя! В Selfish club прибули з випередженням на 15 хвилин. Розвантажились. Покурили. Обладнання в будиночок перевозили на гольфкарі. Я на такому їхав вперше. А тут вайбово:)15:15. Сьогодні зібрали бар менше, ніж за годину. До початку залишилось 45 хвилин. Пішли розвідувати територію та пити каву. Допомагав організатору з кріпленням надувних букв до стіни і в мене нічого не вийшло. Скотч не тримається на стіні і букви падають. Декоратор з мене гімняний. Добре, що я не заробляю цим на життя:)Дізнався, що робочий пропуск на Барометр не дає доступу до професійних дегустаційних. Довелось ще й собі рішати собі квиток. Нікіта допоміг. Кращий! Приїхали замовниці. В дівчат сьогодні дівич-вечір. Почали пити коктейлі. Дуже сподобався з кокосовою пінкою. Сартай закінчився першим. Дівчата випили по декілька коктейлів, повечеряли (чи навпаки, спочатку вечеряли, а потім пили коктейлі) і перемістились в зону караоке, ми ж з Андрієм залишились на вулиці. Поки били байдики та курили, розмовляли на філософські теми. Потім я зрозумів, що замерз і пішов шукати де можна зігрітись та випити кави. 120грн+10% за обслуговування за порцію американо. Ладно, враховуючи, що тут за місце, то ціни тут ще прийнятні. Можна було б і 200 гривень влупили за каву, і все рівно всі були б задоволені. Звісно, через те, що в них не було б вибору:)20:30. Зібрали пожиткі, замовили гольфкар, доставили все до автомобіля і погрузились. Адміністратор, під час другого заходу увімкнув режим "кролика" та летів як ракета, виконуючи заноси на поворотах. Сказати, що ми були в ахуї — це не сказати нічого. Особливо страшно стало, коли Денис вимкнув фари не збавляючи швидкості. Прикольний досвід:)Легкий і головне не напряжний виїзд. Головне, знову не забути одяг в машині Андрія:)