День 927 (31/7/25)1254 день повномасштабного вторгнення. Пиздиш хуйню — ростеш дибілом. (с) БобТривожна видалась нічка. Але ми ніби норм, уламки сусідських вікон порвали встановлену на балконі москітну сітку. Русня — гниль.Бар вже 20 хвилин відкритий, а я ще ніхуя не встиг переодягнутись. Там зі станціями показати, що треба пофіксити, тут відкладене повідомлення на неділю написати, щоб підготували холодильники до обслуговування, бонусом трішки особистих справ впало. Активний початок дня:)Пропрацював кавуновий нітро негроні (чи американо?). Цікавий смак. Мені подобається. От думаю чи освітлювати кавуновий фреш молоком..Година після відкриття. Об'ївся, сиджу на дивані, дивлюсь відосики. Три години після відкриття. Заєбався заліпати в телефон.Перша компанія гостей за сьогодні почали замовляти коктейлі та їжу зі званої вечері. Прикольно придумали. Так і уявляю, як зараз мені в зал виносять мангал і я починаю розпалювати вугілля:)Поки я спілкувався з гостями, Андрій порадував мене, сказавши про майбутній виїзд. Небагато людей, меню ще не затверджене. Заєбісь. Хороша і вчасна новина.Наступний гість прийшов вже солоденьким. Спочатку мовчав. А потім, як почав говорити, то його стало не спинити. Розумник чомусь вирішив, що я невідкладно хочу почути його мудрість і захотів мене навчити життю. Ладно. — подумав я, —вийобується перед дівчиною. Я попросив його пані не палити на вітражі і сказав, що для того можна піднятись сходами на другий поверх. Фраєр, з аргументом "та тут нікого немає", спробував вивести мене на емоції та почав дойобуватись, обзивати мене довбойобом. Хах, як же це смішно виглядає. Я покликав Дану. Разом з Даною підійшов переодягнений Емік (з охорони сьогодні нікого не було). Розрахували та попросили його покинути заклад. Хотів вивести мене, а попався і вивівся сам — спочатку на емоції, а потім ще і з бару:)