В освіті докорінно змінилися «правила гри», змінилися принципи взаємин батьків та держави щодо освіти. Але про це мало хто знає — і ще менше тих, хто усвідомлює, що це означає для родини, дитини та школи. З огляду на зміну освітньої парадигми, це покоління дітей має всі шанси вирішити накопичені суспільні проблеми на сутнісно іншому рівні. Але ефективність та швидкість таких змін зараз залежить безпосередньо від нас — дорослих, які створюють запит на освіту дітей та зайняті в ній. 

Тож тепер саме батьки та школи отримали всі можливості бути не виконавцями чиєїсь волі, накинутої «згори», а повноцінними незалежними суб’єктами освітньої діяльності. Це відповідально і перспективно.

Раніше у суспільства не було такого досвіду. Тому виникають різного роду «милиці»: замість творчо розвивати свої унікальні освітні програми левова частка закладів освіти досі користується типовими монівськими.

Або ж батьки чи школи нарікають на чиїсь рішення, не скориставшись тими правами та можливостями, які насправді мають самі. https://t.me/happiness_club_ibb/1084