#mythology У слов'янській міфології є міф про те, що на початку світу жили велетні заввишки 30 локтів. У них була одна сокира на всіх, яку вони передавали одне одному через гори й річки, створюючи рельєф. Але потім вони зникли, і від них залишилися лише кургани. І зараз на світі ми, а в кінці світу житимуть дуже маленькі люди — сорок із них поміститься в піч:Давно (то від нас так третього покоління) були такі велеті, що подавав з Ілова через гору сокиру сюди — таку руку мав.То в Кохавині в костелі стоїть ще нині така нога велета — від землі аж до стелі.А як ще було мало таких малих людей, от як ми, то раз вийшов орати чоловік на поле. А він надійшов, той велет, та й так узяв на пригорщі того господаря, й волів, й плуг, і приносить до мами:— Дивися, мамо, — каже, — які тут хробачки риють поле!А по нас знову такі будуть маленькі люди, що сорок їх може в печі молотити. Але то вже, може, аж тоді, як який потоп буде або що, — хто то може знати Божу волю?[ВЕЛЕТНІ ТА МАЛЕНЬКІ ЛЮДИ. Друкується за виданням: Яворський Ю. Пам'ятки галицько-русської народної словесності. — В. І. — К., 1915. — С. 3—4. Зап. в с. Борусові на Галичині.]