🩷🩷🩷🩷🩷🩷🩷 з Оленою Гуйдою

Про авторку та натхнення
1. Що у фентезі вас приваблює найбільше: магія, небезпека чи свобода порушувати правила реальності?
Певно, створювати власні світи і правила у цих світах. Адже часто-густо герої взагалі живуть власним життям, від авторки незалежним. Усе, що мені лишається, — блукати за ними слідом і записувати, як хронікер, те, що вони чудять.

2. Чи є у вашій уяві світ, до якого ви подумки повертаєтеся навіть поза написанням книг?
Кожна книга в процесі вгризається в свідомість, як напад шизофренії, і виштовхати її звідти практично неможливо. На диво, найкраще обдумувати світи й розвиток подій за звичайною механічною роботою руками. Тому особисто мені вкрай тяжко писати паралельно кілька історій. Це не означає, звісно, що ті інші історії не мелькають ілюстраціями десь на фоні.

Про магію та персонажів

3. Як народжується магічна система у ваших історіях: із чіткого задуму чи спонтанних ідей?
Мої історії часто народжуються з кількох штрихів: виникає персонаж, конфлікт і розвиток сюжету. Як сірий ескіз простим олівцем. А от фарбами вже потім стають лор і магія. Правила магічних систем наростають з часом, коли ескіз трошки «полежить» і можна домальовувати деталі кольоровими фарбами.

4. Чи може лиходій мати рацію, а герой — бути неправим?
Може, звісно. Можуть і обоє мати рацію. У кожного своя правда, свої цілком логічні цілі. Різниця часто у способах їх досягнення. Адже лиходії не зважають на засоби при досягненні мети. Хоча я буває грішу тією «сірою мораллю», і мотиви тих чи інших вчинків персонажів хоч і дають розуміння їхньої поведінки, але не виправдовують їх.

5. Чи є персонаж, якому ви дозволили більше, ніж планували спочатку?
Зізнатися, персонажі «оживають» уже на папері. Те, що від задуму здавалося мені цілком нормальним, під час втілення може перевернутися, обрости деталями і взагалі змінити й образ, і долю цього персонажа. Іноді мені настільки шкода своїх героїв, що навіть запланована смерть їх не може наздогнати.

6. Що вам цікавіше створювати: складні прокляття, давні таємниці чи заборонені почуття?
Залежить від історії. І від настрою. Часом хочеться почуттів і протистоянь, часом — пригод і магічних поєдинків, часом — чогось затишного з ароматом кави й шоколаду. А іноді — саркастично-іронічного з чорненьким гуморочком.

Про творчість і читацькі враження

7. Чи траплялося вам змінювати долю персонажа через власну прив’язаність до нього?
О, так. Скільки персонажів вижило тільки завдяки тому, що рука не піднялася їх добити остаточно! Усіх навіть не перелічити.

8. Яку сцену вам було б найцікавіше побачити екранізованою?
Певно, жодної. Я не дуже люблю екранізації. Не можу згадати жодної історії на екрані, яка б могла скласти конкуренцію картинкам у голові. До всього, книга дає змогу «побачити» свій ідеальний фільм. Навіщо розчаровуватися, підганяючи власну фантазію під чужі вміння втілити задум автора?

Про Олену поза сторінками

9. Яку частину себе ви ховаєте за вигаданими світами?
Немає нічого більш відкритого, ніж автор фентезі. Адже, гадаючи, що в світах фентезі нічого особистого бути не може, він ненавмисно розкриває себе. Навіть більше, ніж очікував. Принаймні, коли я перечитую свої книги з часом, то здається, ніби передивляєшся запис прийому у психотерапевта.

10. Якби вам заборонили писати фентезі, у якому жанрі ви спробували б себе?
Це жорстоко! Але, мабуть, спробувала б у історичних любовних романах. Зрештою, з історією ми ніби дружимо, тож цілком можна спробувати. Хоч без магії, монстрів і дивних істот не так цікаво. Може, ще постапокаліпсис. Але це не точно!