Grumpy readerka | перечитала "Ведмеже місто" Бакмана (хочу поновити у пам'яті перед тим ...

перечитала "Ведмеже місто" Бакмана (хочу поновити у пам'яті перед тим як нарешті дістатися заключної частини серії), звернула увагу на деталь, яку раніше не помічала.очевидно, що родина Беньї Овіча (мама, тато, три сестри) - біженці з Балкан. нам не говорять хто саме вони за походженням, але, припущу, босняки, хоча, можливо, і хорвати. Бакман не вказує національність і не згадує їхню релігію, тому лишається тільки оперувати здогадками. отже, Овічі прибули у Бйорнстад десь у 1990-х - і прийняли їх доволі люб'язно, у них нормальні роботи, є свій будинок (вілла), їм не згадують, що вони тут зайди. єдиний конфлікт, який ми бачимо, відбувся ще між малим Беньї і батьком одного з гравців команди суперників, який назвав його "циганчам", але це відбулося саме через жорстку гру.з другого боку Амат, біженець іншої хвилі, знову можу лише припустити, що сирієць. він, його родина та ще кілька сімей уже не отримали від Бйорнстада приязної зустрічі, над Аматом та його другом знущаються у школі, на льодовій арені, на їхній хокейній формі пишуть "Бідностад" тощо.звісно, зміну у ставленні до родин Беньї і Амата варто пояснити тим, що і сам Бйорнстад за ці плюс-мінус десять років змінився, поглибшала економічна криза, місто стало жорстокішим і до постійних мешканців теж. тим не менш, видається, що Бакману було важливо зачепити цю тему, хоча б так побіжно і натяками для уважних.особливих висновків у мене немає, роман мені подобається, перечитувати його було цікаво. усе ж Бакману вдалося поставити героїв перед дуже складними життєвими дилемами, хоча з драматизмом він, визнаю, трошечки перегинає. але я люблю його книжки, тому готова пробачити 😌