десь тиждень тому я відчула потужний поклик і взяла з полиці книжку, куплену приблизно років сто тому, — "Чоловік у червоному халаті" Джуліана Барнза. я нічого раніше не читала в автора, вважала, що він дуже серйозна людина у піджаку, але ця книжка, нонфік про Англію та Францію часів belle epoque, виявилася смішна! рідко так щастить!деякі моменти я буквально зачитувала подружкам у голосових, бо мені треба цим з кимось поділитися, а потім згадала, що можу писати про них ще й тут!у центрі оповіді — доктор Поцці, французький гінеколог і хірург, власне, він і є цей "чоловік у червоному халаті", зображений на картині. і від його постаті розходяться десятки розгалуджень: клієнти, коханки, друзі, історичні реалії, анекдоти, книги etc.найсмішнішою сценкою для мене поки що був суд над англійським видавцем одного з романів Золя:"Цей процес почався внаслідок кампанії Національної асоціації пильності. Генеральний прокурор у Центральному кримінальному суді, містер Поленд, заявив, що цей роман "непристойний від початку до кінця", і якщо пересічна непристойна книжка містить один, два чи навіть три непристойні абзаци, то "Земля" містить не менш як двадцять один, і він збирається зачитати присяжним їх усі. [...]. Один присяжний похитнувся під тягарем свого обов'язку і стривожено запитав: — Невже обов'язково зачитувати їх усі?" видавця, до речі, оштрафували 😔