Путін - це Трамп, якому вдалося.

Вдалося задурити глибинний нарід, нагнути глибинні еліти, підпорядкувати глибинну державу, а найголовніше - перетворити владу на засіб особистого збагачення.

Саме тому Трамп так відчайдушно заздрить Путіну - не як президент президенту, а як барига вору. І саме тому не полишає надії укласти пісділ та разом поживитися за рахунок сусідніх фраєрів та лохів. І саме тому раз-у-раз рятує друга Валодью - не з геополітичних міркувань, а через класову близькість.

І хоче перетворити Білий Дім навіть не на Кремль, а на Геленджицький палац.

Однак близькість ця гадана, бо цинічний забудовник і цвинтарний шахрай-гольфіст ніколи не буде рівнею смотрящему на червоній зоні з руками в крові по самі плечі. Тож і ніякого реального пісділу не буде. Нє по понятіям.

А коли барига погрузне у внутрішніх проблемах, коли дружба з вором почне приносити набагато більше проблем, ніж вигід, тоді його захват не те, щоб мине, але поступиться місцем розрахунку.

Це вже видно сьогодні, коли спроба замутити дизельділ обернулася різким падінням рейтингу навіть серед республіканців. Ділок ще трохи поперебуває у полоні ілюзій, ще може встигнути замутити чергову війну чи зраду України, але це все його не врятує.

Після 3 січня Трамп буде більше перейматися збереженням награбованого, ніж грабуванням нового. І якщо обидві палати будуть проти нього, він відкине співпрацю з Путіним як занадто токсичний актив. Дружба дружбою, а табачок нарізно.

Це не покращить негайно стан України, але хоча б перестане постійно його погіршувати.

А що людство перестане після цього голосувати за популістів, я особливо не сподіваюся)