Не знаю, навіщо вам це знати, але знайте: головна ідея Мортал Комбата - цілком реальна штука.

Якщо ви зумер або ламер, коротко нагадаю. Там один світ хоче завоювати інший, але старші боги проти масової різанини, тому повномасштабне вторгнення вони заміняють ̶с̶п̶е̶ц̶і̶а̶л̶ь̶н̶о̶ю̶ ̶в̶о̶є̶н̶н̶о̶ю̶ ̶о̶п̶е̶р̶а̶ц̶і̶є̶ю̶ серією поєдинків чемпіонів. І це не типу рицарський турнір, а справжнісінькі смертельні ігри, ̶д̶е̶ ̶в̶и̶ж̶и̶в̶е̶ ̶т̶і̶л̶ь̶к̶и̶ ̶о̶д̶и̶н̶ переможець яких захопить чужий світ (ну або відстоїть свій).

В дитинстві я думав, що це якийсь чос, але занурившись нещодавно у дослідження первісної війни, я вигукнув голосом Данилича (вирніть!): "Так це ж було вже!"

На початку первісна війна виглядала як рейд ДРГ. Зайшли по посадках і болотах у ворожий тил, замочивши всіх по дорозі, включаючи жінок і дітей. Пощастило - спалили ворожу располагу, наштовхнулися на тамтешніх трошників - відійшли. Ну а потім чекаєш, як кажуть гонорові сармати, на акцію одвєтову, бо кревна помста - то свята справа. І так по колу, з перервами, сотні поколінь, кровопролиття, геноциди.

Але в міру того, як бродячі мисливці осідали на місці, а сусіди ставали все більш знайомими, запанувала думка, що треба домовлятися десь посередині. Так виникли т.зв. "формальні бої"

Ясно, що в кожному куточку світу в різні часи вони мали свої особливості, але певні механізми були однакові.

- Раз в якийсь період або в міру накопичення обідок одна сторона посилала пред'яву іншій, іноді навіть прямо вказуючи, скільки смертей чоловіків та полонених жінок вдовольнять претензії. Якщо друга сторона відмовлялася, перша йшла в масовий набіг і різала всіх без жалю.

- Друга сторона вибирала поле бою, або сходилися на усталеному місці.

- Запалювалися сигнальні багаття, розсилалися гінці, щоб оголосити про битву та зібрати клани.

- Збиралися глядачі, сторони розминалися.

- Жінки "відкривали" поле битви ритуалами, перераховуючи обідки (необов'язково).

- Обидві сторони виходили і шикувалися на певній відстані один від одного.

- Виконувалися військові пісні й танці, сторони глузували з противника.

Попереду загонів йшли кілька найсильніших воїнів, які спочатку метали один в одного списи, а потім сходилися врукопашну на "дуелі". Вони по черзі били одне одного важкими палицями, намагаючись розбити щит противника; той, хто втратив щит, вважався переможеним і просив пощади. Одночасно билися не більше 7-8 пар.

Потім загони також вступали в загальну сутичку, яка теж по суті була низкою єдиноборств, або вся справа взагалі закінчувалася поєдинком лідерів.

В деяких регіонах ближній бій вівся на списах із меншою кількістю обмежень, що, природно, призводило до збільшення кількості жертв.

Якщо вже винаходили луки, діло було так. Чоловіки сходилися на заздалегідь влаштовані поля бою на кордоні ворогуючих громад. Прикриті дерев’яними щитами, вони обстрілювали противників з луків, іноді виходячи на відкритий простір, щоб продемонструвати свою хоробрість.

Іноді конфлікт переходив у наступну стадію. Під час "справжніх" боїв сторони наближалися на відстань удару рукою, і поки лучники перестрілювалися, воїни у першому ряду використовували списи і сокири.

Зазвичай билися один день, але якщо не домовилися, то могли перериватися на ніч та на дощ, взяти вихідний на день чи на три тижні, окремі бійці перепочивали в ході сутички.

Поранення означало паузу в бою, а загибель когось відкривала шлях до переговорів. Раніше чи пізніше кількість убитих досягала потрібної кількості, і бій завершували. В деяких випадках переможений віддавав переможцю свою дружину.

Якщо суперечка вважалася врегульованою, сторони надавали допомогу пораненим та ховали загиблих, влаштовували спільні бенкети або полювання.

Територіальні зміни після таких боїв майже не відбувалися, на них розрулювалися економічні питання.

Коротше кажучи, я без поняття, чи творці Мортал Комбату знали про це все чи їм пощастило вгадати.

А якщо ви в ході читання цього тексту згадали слова "стрєлка" і "бєспрєдєл" - вітаю, перевірте тиск і намажтеся фастумгелем))

А навіщо я це все досліджую - не скажу, здогадайтеся самі ;)