Гребінківська громада у скорботі схилила голови, проводжаючи в останню путь солдата ЧИКІНА Андрія Володимировича (19.06.1984 – 27.03.2026).Його серце зупинилося під час військової служби в н. п. Дергачі Харківської області. Раптово. Без прощальних слів. Залишивши після себе тишу, яка болить…Поховали Андрія у його рідній Соколівці. Сьогодні небо не стрималось — лив дощ. Здавалося, сама природа плаче разом із рідними, змиваючи сльози, які неможливо виплакати до кінця. Важкі краплі падали на землю, на прапор, на людські плечі — і кожна з них відлунювала болем втрати.Біля труни стояла мати — згорьована, з очима, в яких зупинився цілий світ. Поруч — його сини, ще такі юні, але вже змушені нести цей дорослий біль. Сестра, дружина, рідні… Кожен прощався по-своєму, але всіх єднало одне — невимовна втрата.Життя Андрія почалося в Соколівці. Тут він зростав, робив свої перші кроки, навчався, мріяв. Дослідницьке, Лосятин, навчання у БНАУ, робота — просте, чесне життя людини праці. Він не шукав легких шляхів, не боявся труднощів, жив так, як відчував — по-справжньому.З жовтня 2024 року став до лав Збройних Сил України. Виконував свій обов’язок тихо і гідно. Без гучних слів, але з розумінням, заради чого стоїть.Громада прийшла провести його. Люди стояли мовчки, схиливши голови, і в цій тиші було більше, ніж у словах. Це була вдячність. Це був біль. Це було прощання.Він пішов, але залишився у своїх дітях, у пам’яті рідних, у цій землі, яку любив і яку захищав.Світла пам’ять солдату ЧИКІНУ Андрію Володимировичу.Вічна пам'ять ГЕРОЮ 🙏 Щирі співчуття родині 🙏