Звук зник, знак залишивсяА ви знали, що колись знак м’якшення таки позначав звук? Щоправда, тоді він був не знаком м’якшення. Колись цей знак (ь) називався літерою єрь. А бо на Галичині ще казали їр. І позначала ця літера надкороткий голосний. Такий короткий, що його було майже не чутно у вимові, і вже в XI–XII ст. цей звук або повністю втрачався в слові, якщо був у слабкій позиції, або ж переходив у звук [е], якщо потрапляв у сильну:👉 тьща – теща, вьрба – верба Звук зник, але за традицією літеру єрь ще довго писали на тому місці в словах, де він мав би бути.Згодом ця літера стала позначати м'якість приголосних. Чому так? Бо всі приголосні, які стояли перед єрь [ь] пом'якшувалися, і це явище збереглося дотепер. Уже з XIX ст. літера ь передавала лише м'якість приголосних. До речі, мовознавці Інституту української мови радять називати ь знаком м’якшення, оскільки м'яким може бути звук, але не літера. Але якщо ви звикли називати знак м’якшення м’яким знаком – це теж не помилка.Як запам’ятати, після яких літер пишемо знак м’якшення? 📌Вивчіть ось цю фразу: Нам Треба Добре Запам’ятати Ці Сім Літер.Усі початкові літери кожного слова – це ті, після яких пишемо знак м’якшення у кінці та в середині слів. Тож користуйтеся правилом (але й про деякі винятки пам’ятайте 😉)