Чому збільшується СЗЧ - мій погляд Ч1

Всі тільки і обмусолюють питання невизначенності термінів служи, відсутністю ротацій, елементарним страхом тощо. Але, маючи погляд зсередини, все дивуюсь, чому ніхто не каже про тотальну некомпетентністьТак, це доволі широкий термін, під який можна загребсти будь що. Але в цьому пості хочу здійняти тему про некомпететність командирів по напрямку БпС, як власний профільний напрямок роботиБудемо відверті до себе: високий рівень розвитку мають тільки медійні підрозділи або ті, в керівному складі яких є умовні "олігархи". Саме ці підрозділи стабільно показують високі результати, активно розвивають передові напрямки і від яких в інфопросторі складається картинка, що наша армія попереду всієї планети з впровадження інновацій. Але хоч ці підрозділи і вносять вагомий внесок у обороноздатність на найбільш важких напрямках, проте на інших ділянках (на переважній більшості фронту) стоять і стримують ворога інші, мало або геть нікому не відомі підрозділиОсновними тактичними підрозділами в Збройних Силах, що приймають на себе всі незгоди та тримають фронт - були і є батальйони. Саме від їх рівня організації, розвитку та ефективності залежить "стійкість" ділянки фронту. Яке було моє здивування, коли я дізнався за факт рішення про повний контроль засобів БпЛА лінійних батальйонів саме з ПУ однієї з бригад і це вважалось ефективною системою організації. Тобто бригада здійснювала не загальну координацію та підтримку, а повний контроль засобів БпЛА лінійних батальйонів. Таким чином, основні тактичні підрозділи ділянки фронту були лишені контролю власних ж засобів БпЛА, від чого всі витікаючі проблеми на рівні батальйону: відсутність розуміння проблематики розвитку власних БпС, прогалина по власній ситуаційцій обізнаності та втрата інтересу до розвитку власних основних засобів ведення бою - БпС. Коли "старший начальник" все контролює та забирає під себе - самі розумієте, яка мотивація щось робитиА тепер сухих реалій: станом на 2025 рік ми досі маємо розвиток багатьох підрозділів (на мою суб'єктивну думку) рівня 2023 року, а саме: мається штатний (або досі! позаштатний) взвод БпС, чудово якщо рота. Цей організм БпС, в кращому випадку, закриває потреби ситуаційної обізнаності (2-3 позиції), можливо має власні FPV (1 позиція), а можливо ще буде екіпаж великих бомберів (1 позиція). Тобто переважно такі підрозділи в структурі батальйонів закривають елементарні потреби "дати стрім", "відпрацювати FPV", "занести хлопцям провізію". І коли ділянка спокійна - цього вистачає. А коли, раптом, ворог починає активні штурмові дії - виявляється, що не вистачає ні екіпажів Мавіків, щоб давати підсвітку та контролювати всю смугу батальйону; ні FPV, щоб займатись контролем переднього краю та працювати по ворогу "вглиб"; ні великих бомберів, бо логістика знищена вщент і треба передовим позиціям на всі можливості нон-стоп тягати провізіюЯкі проблеми ми отримуємо? Бригада вимушена залучати додаткові засоби на ділянку(и), щоб закривати базові потреби по стриманню переднього краю, забезпеченню позицій піхоти та контролю смуги від просочування. Зазвичай, всіх наявних засобів бригади не вистачає, щоб задовольнити всі потреби. Починається лихорадне наповнення підрозділів засобами БпС, на яких не вистачає ні організаційних, ні матеріальних ресурсів. Врешті-врешт це призводить до накопичення проблем та значного збільшення навантаження на особовий склад БпСА тепер до головного. Під час активних штурмових дій саме від БпС залежить здатність завчасно виявити ворога, знищити на підступах та забезпечити передній край, бо звичайна логістика знищується вщент (про Рубікон всі чули, але тільки зіштовхнувшись напряму дізнаються, наскільки це болісно). Тобто особовий склад БпС тягне на собі додаткове навантаження, значно збільшені ризики й катастрофічну нестачу всього: починаючи від елементарних технічних засобів (привіт спільнотам, які "втомились" донатити на потреби хлопцям), закінчуючи тим, що на кожного пілота, що вибув зі строю, інший бере на себе навантаження х2© Змій Горинич