Ще одна зірка запалилася в небесному війську…🕯Попри сонячну і тиху літню днину — над Городнею сьогодні згустилися хмари скорботи. Цей день — чорний від болю. На колінах, зі сльозами в очах і стислими серцями, громада зустрічала свого Героя — Сергія Кеню. Не з радістю, не з обіймами — з мовчанням, у якому кричить кожна душа. На щиті. Під жовто-блакитним стягом. Зі славою… і з невимовною втратою.Сергій загинув 13 жовтня 2024 року під час бойового завдання. Його життя обірвалося від уламків ворожого снаряда. Але шлях додому виявився довгим і болючим. Остання дорога — туди, де чекали рідні: дружина, сестра, маленький син, якого він так і не встиг пригорнути до себе…Кажуть, Герої йдуть у небо, щоб звідти продовжувати бій — за нас, за волю, за майбутнє. Він світитиме яскравою зіркою в небесному війську й оберігатиме свою сім’ю, стане голосом вітру, що шепоче: "Я поряд… Я завжди поряд."У Сергія попереду було життя — щасливе, усміхнене, сповнене мрій і родинного тепла. Було… Але війна забирає найкращих. Краде майбутнє, вириває серця, залишаючи лише порожнечу й пекучий біль. На дорозі квіти. На очах — сльози. Скільки ще таких зустрічей? Скільки ще болю? Ці питання зависають у повітрі — без відповіді, лише тишею, яка говорить більше, ніж слова.Ми ніколи не забудемо й не пробачимо! Дякуємо тобі, наш Захисник, за можливість бачити завтрашній день. Легких хмаринок, вічна слава і низький уклін тобі, Герою.