День 30. Ось і останній день. Тридцять днів ми йшли разом однією дорогою. Дивилися на Бога як на Пастиря. Як на Отця. Як на Єгова-Іре, Єгова-Шалом, Ель-Шаддая. Розбирали завіт, благословення Авраама, викуплення від прокляття. І в усьому цьому проходив один тихий нерв.Бог не Бог дефіциту. Бог - Бог надлишку, забезпечення і добра.Але сьогодні я хочу сказати тобі найголовніше. Завтра не буде Дня 31 цього челенджу. Але буде твоє звичайне життя. Робота. Рахунки. Рішення. Тиск майбутнього. І спокуса повернутися до старого способу мислення - до страху, до «мені не вистачить», до позиції сироти. І ось де треба почути найважливіше.Бог не залишається в цих тридцяти днях. Бог іде з тобою далі.Він був Пастирем не лише в текстах - Він твій Пастир і завтра, і післязавтра, і через рік. Він був Єгова-Іре не лише на сторінці - Він іде попереду тебе і вже готує те, чого ти ще не бачиш. Те, що ти прочитав за ці дні, - це не фініш. Це старт нового способу жити. І на цьому шляху ти не один. Поруч - Той, Хто провів Ізраїль через пустелю і не дав їм нестачі. Той, Хто повернув Йову вдвічі. Той, Хто бере попіл і робить красу. Він буде поруч. Щоб вести. Щоб забезпечувати. Щоб допомагати. Щоб дописувати твою історію крок за кроком - до переможного кінця.🙏 Молитва - на завершення шляху:Батьку, дякую за ці тридцять днів. Дякую, що Ти відкривав Себе - як Пастиря, як Отця, як Того, у Кого більш ніж достатньо. Я віддаю Тобі свій біль, втрати, помилки і фінансові рани. Я вірю, що Ти - мій Відновлювач. Дякую, що не важливо, яким був мій старт. Важливо, що Ти поруч і ведеш мене далі. Зціли моє серце, направ мої кроки, поверни вкрадене - вдвічі. Іди зі мною за межі цих тридцяти днів. Будь моїм Пастирем у кожному звичайному дні. Дописуй мою історію далі - я довіряю Тобі її кінець. В ім'я Ісуса. Амінь.