#124. Чому CTO існує майже в кожній компанії, а CDO — ні?

Якось говорили з моїм менеджером про те куди росте дизайн-менеджер, типу чи має сенс очолювати і продакт-дизайн, і маркетинг-дизайн одночасно.

Так от я далеко в цьому не впевнений.

Маркетинговий дизайн виконує цілі CMO. Продуктовий — цілі CPO. Об'єднувати можна, але скоріше в тому випадку, якщо компанія ще невелика і був дефіцит людей.

Але я став думати, що ніхто не сперечається про роль CTO, наприклад, — а питання "чи потрібен головний дизайнер" абсолютно нормальне навіть у великих компаніях (але зараз не про корпорації).

Тому зараз порозмірковую на ніфіга собі контроверсійну тему, приберіть дітей від екранів телевізора.

Мені здається питання в сфері відповідальності і "об'єкті управління".

У кожного на C-рівні є щось конкретне, чим він управляє і за що відповідає.

CTO — платформа, архітектура, технічний борг, надійність, безпека. Це реальний актив компанії.

CPO — продукт, метрики, retention, активація, LTV, цінність для клієнта.

CRO/CMO — гроші, через відповідальність за канали залучення клієнтів і їх конверсію в платника.

Прибери будь-кого з них — за кілька кварталів компанія це відчує. Конкретно і боляче.

А тепер CDO. Чим він управляє?

Якщо відповідь — "дизайнерами і дизайн-системою" — це не об'єкт управління на рівні бізнесу. Це засоби.

Якщо відповідь — "customer experience" — починається конфлікт. Бо customer experience — це ж і є продукт. Там вже живе CPO.

Якщо відповідь — "ми несемо розуміння клієнта" — і тут конфлікт. Бо хороший CPO вже давно окопався в user research, JTBD і customer insights.

А що наприклад з Chief Legal Officer (котрий теж не те шо б в кожній компанії є). Юридичний департамент існує, має бюджет і людей. Але юристи наче ніколи не претендували на стратегічний об'єкт управління — вони управляють специфічною експертизою, котра не пересікається з іншими С-напрямами.

Дизайн же часто хоче бути за одним столом з CPO і CTO, але поки не може чітко пояснити — за що саме хоче відповідати.

У великих компаніях дизайн завжди стає окремою системою зі своїми стандартами, процесами, кар’єрними треками і внутрішніми платформами на кшталт дизайн-систем. Саме тому ролі на кшталт Head of Design або VP Design виглядають цілком логічно.

Але питання інше: чи достатньо цього для окремої функції на рівні C-suite?

Прибери CTO — що станеться? За кілька кварталів почнуться проблеми з надійністю, масштабом, технічним боргом. Платформа — це незалежна система зі своїми законами.

Прибери CDO — продукт не перестане існувати. Компанія не втратить здатність продавати чи розробляти. Наслідки скоріше будуть накопичуватися через фрагментацію і різні стандарти. Дизайнери розійдуться по продуктових і маркетингових командах. Можливо, якість просяде (а може й ні).

Це неприємна думка для дизайнерів, але мені здається про це корисно подумати, тому що дизайн роками говорить про "місце за столом", про стратегічний вплив, про те що нас не пускають і не розуміють.

Але може питання не в тому що не пускають, а в тому що дизайну як дисципліні досі важко сформулювати — за що саме він хоче відповідати. Чим він хоче "володіти" в термінах, які зрозумілі бізнесу.

Багато сильних дизайн-лідерів рано чи пізно починають керувати не тільки дизайном.

До їхньої відповідальності додаються Research, Customer Experience, Innovation, Product management. Тобто той самий CX вже виходить за межі продуктового департаменту.

Можливо тому що вплив у компаніях зазвичай зростає разом із шириною відповідальності.

І тоді виникає незручне питання.

Якщо шлях до більшого впливу майже завжди проходить через розширення сфери відповідальності за межі дизайну — то чи є дизайн самодостатньою бізнес-функцією? І на яких етапах?