Петро Приходько:«У церкві «Христос — єдина Надія» м. Запоріжжя зібрання проходять у два потоки. Приходять дуже багато людей. Разом із церквою служимо в місті, також їздимо в села Михайлівської громади. Підтримуємо місцеве населення духовно і матеріально. Люди поступово навертаються до Бога. Одна жінка, яка займала високу посаду, підійшла до мене в магазині і каже: «Можна з вами поговорити?» І запитує: «Як би так покаятися, щоб не виходити на сцену?» — «Але ж ви мали чути, що Божий Син говорить: «Хто не визнає Мене перед людьми, того Я не визнаю перед Отцем Небесним». Зрештою, вона погодилася. І на одному з богослужінь вийшла, щоб за неї помолилися.Семеро чоловік із Запорізької області навчалися в місіонерській школі. Хочемо відкривати нові місіонерські станції. Попри те, що тут постійні обстріли, атаки безпілотників, продовжуємо проповідувати Євангелію. Молодь, яка не переживала таких обставин, боїться сюди їхати. Але ті, хто виріс в цих умовах, мають вже вироблений «імунітет» і надію на Господа»