#ГлуздоФактдняСьогодні річниця однієї з найбільш героїчних сторінок в історії України. 107 років тому під Крутами, за 150 кілометрів від Києва, наші захисники зупинили наступ більшовицької орди. В українській історіографії чомусь укорінився міф, що це була чергова героїчна, але все ж поразка. Насправді це не зовсім так. Українські військові виконали поставлене перед ними завдання і затримали наступ переважаючих сил ворога. При цьому добряче покусали російського ведмедя. Політичне керівництво скористалося затримкою більшовицького наступу на Київ і встигло підписати Берестейський договір, який став міжнародним визнанням УНР і основою отримання військової допомоги. Також героїв битви під Крутами часто називають «нещасними дітьми, яких послали на смерть». Це, м’яко кажучи, не відповідає дійсності. Насправді серед 520 українських учасників бою крім курсантів військових шкіл, були офіцери та вояки армії УНР (зокрема Вільного козацтва та Січових стрільців). А щодо «нещасних, яких послали – такий підхід принижує героїв Крут. Вони були не безвольними вівцями, які йшли на забій. Їх жертва – свідома, і в цьому її найбільша цінність. Не обкрадаймо їх посмертно, не змарновуймо їх подвигу. Так, їх загибель є трагедією, але водночас – перемогою», – стверджує історик Володимир В’ятрович і з ним важко не погодитися.У 1931 році львівський художник Олександр Климко намалював картину «Бій під Крутами», яка експонувалася в Українському військовому музеї у місті Лева, та була знищена більшовиками після «визволення Західної України».Матвій Данилюк – єдиний учасник бою під Крутами, який дочекався відновлення незалежності України 1991 року, зустрівши її у селі Ватин Волинської області (герой помре у 1994). Тож якщо вас дивуватиме, чому це «наші брати» напали на Україну і коять усі ті звірства, не дивуйтеся будь ласка. росіяни вбивали, ґвалтували грабували, плюндрували не лише 100 років тому, а й навіть майже 1000. Поставте сьогодні свічку за хоробрих українських Героїв і не забувайте щодня наближати перемогу над нашим історичним ворогом.