Писав одній дівчинцічи не щодняпро місяць.Що сьогодні він — наче зрізаний нігтикнаступного разу — наче вушкоа ось його око визирає з-за хмар, як розвідник.Одного разу він нагадувавнеохайно посмажений млинецьдо речі, не перший, а другий млинець зазвичай нанівець.Коли вона була поручя притулявся до її вушка дихав і шепотів як на сповіді:дівчинкопоки ти спалая вступив до Інституту харчових технологійвивчився на кондитера влаштувався працювати на кондитерськуфабрикуі приготував тобі карамельку місяця з їж його зʼїж мене ні ти мене.Сьогодні я знову думаю про місяць про те, як крізь нього, наче крізь монокулярхтось підглядає за світом хмари під ним розлилися як усмішкадумаю про нього обачно бо треба тримати сектор.Ми проглядаємо вулицю майже звільненого міста як діафільм ідемо повільно й тихоначе верблюди.Люди усміхаються виходять на подвірʼяаплодуютьми звісно не Господь бронеавтомобілі звісно не віслюк.Повітря навколо солодкеяк карамелькаяку я одного разу приготував одній дівчинці я думаю про місяць але доволі обачнобо треба тримати сектор.Максим Кривцоврівно рік тому його вбили росіяни