​​Обов’язок журналіста публікувати VS. Право не публікуватиКілька питань із сесії «Етичні проблеми розслідувань воєнних злочинів», #UIJC25.❓ Яка найскладніша дилема, з якою ви стикалися у своїй роботі?🎤 Євгенія Моторевська, The Kyiv Independent:Як чинити, коли родичі загиблих внаслідок жорстоких воєнних злочинів забороняють оприлюднювати свідчення, надані журналістам під час розслідування. Іноді редакція приймає рішення все ж таки публікувати суспільно важливу інформацію, але ми не називаємо імен або використовуємо псевдоніми.🎤 Тетяна Катриченко, «Медійна ініціатива за права людини»: Моральна дилема виникає на межі між адвокацією та журналістикою. Люди часто говорять журналістам менше, ніж активістам чи юристам, які документують воєнні злочини для потенційних судових процесів.🎤 Алла Садовник, відділ розслідувань «Суспільного»: 1) Ми боїмося ретравматизувати постраждалих і дати хибну надію на те, що ми знайдемо злочинця й допоможемо відновити справедливість. 2) Чи варто давати слово потенційним воєнним злочинцям, брати в них інтерв’ю задля балансу думок.🎤 Сьюзан Вангоймісен, Центр інформаційної стійкості (Велика Британія): Важко приймати рішення, які матеріали з великого масиву візуальної інформації, яку ми отримуємо від свідків і родичів постраждалих, можна використовувати в публікації, щоб показати весь жах війни, всю жорстокість убивств чи інших злочинів, і не травмувати аудиторію.❓ Приклади з практики, коли редакція прийняла рішення не публікувати матеріали чи історію, навіть коли потерпілі чи родичі оприлюднили це?🎤 Євгенія Моторевська: Був випадок, коли мама загиблої дитини сама передала її фото в труні. Проте після етичної дискусії, ми прийняли рішення не публікувати його.🎤 Алла Садовник: У першу чергу ми не хочемо нашкодити людям. Надто людям, які залишаються в полоні.🎤 Тетяна Катриченко: Буває, ми намагаємося уникнути публікації тієї частини історії, яка може нашкодити героям або їхнім родичам у полоні чи на окупованих територіях, хоча наші співбесідники самі намагаються звернути на цю інформацію увагу й наполягають на оприлюдненні. Тоді виникає етична дилема: як зафіксувати суспільно важливу інформацію й водночас не створити загрозу для людини, яка, можливо, не здатна оцінити ризики.❓ Як опитувати постраждалих і вцілілих, щоб не нашкодити їм?Читайте в цьому розділі «Посібника журналіста з розслідування воєнних злочинів».📸 Фото: Svitlana Shkurai для Інституту розвитку регіональної преси