Постановою Уряду №107 від 28.01.2026 було запроваджено важливу і, без перебільшення, життєво необхідну програму – безкоштовне забезпечення портативними зарядними станціями сімей, у яких виховуються діти з інвалідністю підгрупи А.Прийом заяв триватиме до 1 квітня 2026 року. Допомогу може отримати дитина до 18 років з інвалідністю підгрупи А, яка перебуває на території України. Якщо в сім’ї кілька таких дітей – допомогу надають кожній окремо.Заяви подаються через територіальні відділення ПФУ. Закупівлю здійснює АТ «Фонд декарбонізації України», а доставка передбачена через АТ «Укрпошта». На 2026 рік передбачено 10 тисяч таких станцій. Але давайте чесно: цього критично мало.❗️За даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, потреба перевищує 25 тисяч дітей. Лише за перший тиждень було подано понад 7 тисяч заявок. Далі статистика зникла з публічного доступу. Але очевидно – попит величезний, і він не зменшується. І замість швидкої та справедливої допомоги ми отримуємо хаос.Є підстави говорити про серйозні збої або навіть можливі зловживання:🔹люди масово повідомляють, що зарядні станції «не доходять» до отримувачів;🔹зафіксовані випадки, коли контактні номери одержувачів змінюються, і посилки повертаються як «не отримані»;🔹сам Фонд вже визнав «технічний збій» і обіцяє повторну відправку.🔸Абсурдні ситуації: одній дитині можуть надіслати дві станції, тоді як інші отримують відмову через «відсутність фінансування»; надлишки тижнями лежать на складах, замість того щоб оперативно передаватися тим, хто цього потребує.🔸Кричуща нерівність: аналіз показує, що значна частина станцій надходить у громади західної та центральної України. Натомість прифронтові території, де перебої з електроенергією є щоденною реальністю, залишаються без належного забезпечення.І ще одне важливе питання: коли дитині з інвалідністю підгрупи А виповнюється 18 років – її потреба в автономному живленні нікуди не зникає. Чому програма цього не враховує?Звертаюся до Уряду та всіх міністерств, координаторів проекту:🔹 взяти ситуацію під особистий контроль;🔹 провести аудит реалізації програми;🔹 проаналізувати реальну забезпеченість по регіонах, особливо у прифронтових громадах;🔹 сприяти усуненню технічних збоїв та виключити можливості для маніпуляцій;🔹розглянути можливість розширення програми за віком та обсягами фінансування. Гарна ініціатива не має перетворюватися на черговий приклад неефективності. Бо мова йде не про статистику. Мова йде про дітей, для яких наявність електроенергії – це питання безпеки, здоров’я і життя.