Завжди з повагою відношусь до будь-яких думок, але… Колега Дунда, який почав вишукувати якість критерії «політичного українства», «справжнього громадянства», і на цій підставі розмірковувати, хто спражній, а хто несправжній громадянин, відверто перейшов межі. Зараз в умовах, коли країна найбільше потребує консолідації всіх, сіяти нові зерна розділення суспільства, розподіляти громадян на правильних і не правильних – це найгірше, що може зробити будь-хто, тим більше політик. Ми вже це проходили – це шлях у прірву. У людей, наших людей, був важкий вибір, зумовлений війною і вони прийняли важке для себе рішення. А перелік прав, обов’язків громадянина України чітко визначений в Конституції. Жоден закон не позбавляє громадянства чи права обирати через виїзд за кордон. Право бути обраним мають усі громадяни, які прожили в Україні останні 5 років (для депутатів) або 10 років (для президента). Жодних інших критерії не існує, не потрібно їх вигадувати і на цьому спекулювати.Попереду у нас велика спільна мета – відродити країну, відбудувати і розвивати нашу Батьківщину. Це ми маємо робити спільно. Важливий кожен громадянин, його внесок у нашу роботу, його дія на користь України. Мільйони людей ,які зараз вимушено знаходяться поза межами держави – не зрадники і не манкурти. Вони змушені були рятуватись від війни. Завтра – мільйони з них повернуться. Інші – можуть стати нашою діаспорою, нашими лобістами у відстоюванні українських інтересів. Відхрещуватись і зрікатись їх, поражати у правах – це абсолютно не державницька позиція.Люди вже не довіряють і не люблять політиків. Це сумний факт. Нам потрібно працювати для того, щоб повернути хоча б частину довіри, виправдовувати сподівання людей – на мир, на розвиток, на відродження. І в жодному разі у нас немає права для зверхності, неповаги і політичних ігор з розподіленням українців на сорти.