Сьогодні ми пережили чергову, можливо, найбільш масовану з усіх, ворожу атаку на наше місто й околиці. Десятки цивільних людей в один момент втратили життя або зазнали поранень. Ми можемо лише висловити співчуття рідним безневинно загиблих і єднатися в нашій люті й ненависті до ворога навколо сил оборони України, надаючи їм всю можливу й неможливу допомогу.Поряд із цією великою трагедією усього міста і всієї нації ми маємо свою, локальну, але від того не менш болючу трагедію. Днями пішов з життя один із наших студентів. Він зробив це добровільно, але від того подія є не менш трагічною. Багато років війни, невизначеність навколо нас, туманність майбутнього негативно впливають на кожного з нас, стаючи причиною ментальних розладів, депресивних станів і зрештою непоправних трагічних рішень. Нинішній час важких випробувань має збільшувати нашу людяність й увагу один до одного. Можливо (я не знаю напевно, але можливо) якби ми були уважнішими й більш чуйними до навколишніх, життя було би трохи легшим, а трагічних рішень було би менше. Друзі мої, особливо викладачі, якщо Ви бачите, що людина біля Вас, Ваш студент чи студентка, почав (почала) виявляти особливості в поведінці, які не були йому чи їй властиві раніше, якщо Ви бачите тривожні ознаки, не будьте байдужими, спробуйте вжити заходів, які можуть запобігти негативному розвиткові ситуації. Можливо, крапля нашої уваги і нашої людяності зможуть врятувати чиєсь життя. Якщо ж Ви самі маєте проблеми психологічного характеру, не соромтеся звертатися за допомогою, у тому числі медичною: усе ж таки ми живемо у 21 столітті, і досягнення медичної науки дають великі спроможності. З неймовірним сумом висловлюю щирі співчуття батькам, рідним, друзям нашого загиблого студента. Цінуймо життя своє і навколишніх людей, не залишаймося байдужими перед чужою бідою.