- Вабщє ахYєлі… Джексон, давай сюди бігом!Я хватаю гвинтівку і біжу на СПшку, де чергував Кіса. Бачу - дійсно ахYєлі… Сіряк вже пройшов, уже яскраво світить сонце, і саме зараз ру$ня, що зайняла позицію в хаті за озером вирішила провести ротацію. Четверо під@рів йшли в повний зріст по відкритому полю десь за 250-300 метрів від нас.Через пару секунд до нас прибіг ще і Музика який до того спав в бліндажу. Я прицілився.- Всі разом, по команді… Вогонь!Рузьки встигли зрозуміти, що їх вбивають. З першими пострілами двоє впали… Впали так, як не падають живі або поранені - завалились на спину, широко взмахнув руками, випустивши зброю. Решта спробували відстрілюватись. З хати їх намагався підтримати кулемет - кулеметниця гатила по нашій посадці наобум, не розуміючи звідки ми стріляємо. В якийсь момент їй майже пощастило - в широку амбразуру, скоріше навіть вікно СПшки, звідки стріляли ми з Музикою, залетіла куля, просвистівши між нашими головами. Проте за декілька секунд все було кінчено. Я ще зробив пару контрольних, поки Кіса не крикнув:- Джексон, досить!Кулеметниця все ще шукала нас, поливаючи свинцем нашу посадку. Але випустивши пару довгих черг, ворожий кулемет замовк. Бій закінчився, наступила тиша.Музика сів на землю, дістав цигарки, закурив. Руки трохи тремтіли. Він глянув на дірку від кулі, що залетіла всередину СПшки, ледь на зачепивши нас, повернувся до мене:- Джексон, ти якусь молитву знаєш?- Ага...Я продовжував дивитися в приціл, шукаючи якийсь рух в залишках будинку по той бік озера.- Так прочитай… У мене щось все з голови вилетіло…Побачивши що Кіса також веде спостереження, я сів поруч з Музикою. Взяв у нього цигарку, затягнувся…- Отче наш, іже єсі на нєбєсі…Традиційно всі позивні змінені, всі співпадіння випадкові. Фото з іншої СПшки.©Евген Шароваров ❤️🇺🇦🫡