Щоденник Кличка:Привіт, щоденник!Сьогодні вийшов на роботу і неочікувано туди зайшов. Потім довго думав, як я міг одночасно вийти і зайти. Попросив в цей час нікого не заходити. Я не міг зібрати всі думки до купи, вони розсипались як чіпси, які береш мокрими руками. І я випадково вийшов із себе, хоча я знав наскільки це абсурдно з точки зору логіки… Знов всі будуть сміятися. Слава Богу нашому Ісусу Христу, що ніхто не знає про тебе, мій щоденничок. Ти - мій самий головний друг. Інші не хочуть мене слухати, або неочікувано переривають розмову дуже гучним сміхом. Я ніколи не розумів, чому вони сміються... це вони неочікувано згадали щось смішне? Чи що? Бо в мене ніколи такого не було. Плани на день мої прості, посиджу за столом до обіду, треба набратися сил на підрахунок білка за обідом, потім знов закриюсь в кабінеті з важним видом. Бо сьогодні знов фотосесія… треба відпочити… правда… чому вони постійно возять мене фоткатись на якісь розвалини…. Треба поміняти піарника. Ох, щось вже в сон кло…..