Я багато думаю про Поліну, її майбутнє, про те, що я маю їй розказати про цей світ.І я сьогодні вночі прийшла до висновку, що я не зможу її попередити про все, я не зможу закласти в неї щось, що зробить її професійною, сміливою, творчою, не зможу навчити її кордонам, якщо буду прям ВЧИТИ. Нічого з цього, мені здається не працює. Глобально. Працює тільки любов і наскільки дитина щаслива, коли ви разом. За ці вихідні я зловила стільки щасливих поглядів від неї, стільки довіри, стільки ніжності, що я зрозуміла, що фокус має бути тільки на ЩАСТЯ РАЗОМ. Звісно, не без проговорювання складних тем, не без складних розмов, не без роботи внутрішньої. Але фокус. Фокус я знайшла. Думаю, він і був, просто зараз потрапив в літери. Якщо подумати про себе і про багатьох моїх дорослих знайомих, то з нами теж не працювало «виховання», ми виросли такі, які мали бути. У мене було дуже складне дитинство, але я все одно життєрадісна, люблю людей, бачу свою міссію. А є люди, яких виховували в строгості і вони стали наркоманами і шлюхами. Я мамі завжди казала: які до мене претензії? Я не наркоманка, я не шлюха, бінго! Я нормальна людина! Зі мною все добре! Бо які б не були батьки, у дитини все одно свій шлях. І ми можемо дати їм лише любов.