Повідомлення telegram каналу - @fws_fws

Пі́на / Голод
(переклад українською нижче)
* * *
Зорь-зурна́ Тірьті́я є́скапсь мєс т' бахча́ є́на апано́ чуху́рь. Афто́ крій чуху́рь дъа нітъі́ ні́ма а́дра-тсь Йо́рі. Йо́рісь пє́тъань ахте́сь. Дъє́ка хро́ня афти́ є́зісан ада́ма, ти́га льо́гун, біши́-ст-біши́. Ато́ра Тірьті́я пє́мінь ширє́йса, те́сра бала́дъя пє́мнан арфані́. Тірьті́я о́фсім-па дъє дъа́крізь пас т' а́дра-тсь ґувде́. Афти́ грі́кань, пус є́дірь на клєй, дъа ксудъя́сь т' стирно́ дъі́нум. Ма тись дъа та нясти́ та дъіка́тсь та бала́дъя? Йок, афти́ прєпь на філа́ксь т' дъі́нум на та фаї́сь та бала́дъя-тсь. Стирно́ фура́ та бала́дъя люг є́фаган апурте́сь. О́ди стирно́ фура́ є́фай Тірьті́я, афти́ а́ртах зілмо́нсь: бє́тім, пє́рась пєдь мєрьсь, бє́тім, пє́рась є́на вдъума́дъа, бє́тім, пара́н.
* * *
Тірьті́я єпсь пас та гуна́тя ті парака́лань т' їро́дъ псара́ Ко́ста на тинь дъоть чо́мах є́на ширє́я та хапсі́ча. Афти́ є́плусь т' шерь-тсь, мєс т' дъіко́тсь бала́мь ялі́зтюн мікро́ філюрте́нь дъахтилі́дъь – мунахо́ плуши́я, пус тинь харсь Йо́рісь, о́ди арво́нязь-тинь. Ко́стась пірь т' дъахтилі́дъь ті дъоть т' чаба́рь мє т' є́на ширє́я т' аліка́ та хапсі́ча, т' ал ширє́я афто́с фіть на т фаг апло́гт. Тірьті́я пірь т' чаба́рь, спудъахта́ мульсь-т мєс т' ґроф-тсь ті фі́лань Ко́ста та ше́ря, о́спу сфалі́тъь бо́рта. Їстра Тірьті́я зурна́ сюко́тъь пас та пудъа́ря-тсь ті пій кунізмє́на лон т' яло́ аксапі́са.
* * *
Фтиху́цька та бала́дъя сурє́фтан піс т' трапє́зь. Пас т' трапє́зь мєс т' а́спур чаба́рь ї́дъан муку́цька та псарі́ча. Псарі́й та лє́пя ялі́занадинь халі́сь тимі́зік асі́мь. Та бала́дъя дра́нанан та псарі́ча, ма Тірьті́я ка́тъьтюн сіма́ мє та сфалмє́на та ма́тя-тсь. Та бала́дъя ко́ма дъє т грі́канан, пус ма́на-тун дъє дъ' аніксь та ма́тя-тсь паль. Дъінато́ ая́зь ті пагуня́рік ає́ра пі́ран т' стирно́ дъі́нум Тірьті́ясь.
* * *
Голод
* * *
Насилу Кірікія викопала в саду неглибоку яму. Ця холодна яма стане могилою її чоловіка Георгія. Георгій помер учора. Десять років вони прожили разом, як-то кажуть, душа в душу. Нині Кірікія лишилася вдовою, четверо дітей лишилися сиротами. Кірікія зовсім не проливала сліз над тілом її померлого чоловіка. Вона розуміла, що, якщо буде плакати, втратить останні сили. І хто тоді подбає про її дітей? Ні, вона має зберегти сили, щоб нагодувати своїх дітей. Востаннє діти трохи поїли позавчора. Коли востаннє їла Кірікія, вона вже не пам'ятала: може, минуло п'ять днів, може, минув тиждень, може, більше.
* * *
Кірікія впала на коліна і молила старого рибака Костю дати їй хоча б жменю тюльки. Вона простягнула свою руку, в її долоні блищало маленьке золоте кільце – єдиний скарб, який їй подарував Георгій, коли сватав її. Костя взяв кільце і дав хустину зі жменею солоної тюльки, іншу жменю він лишив, щоб з'їсти самому. Кірікія взяла хустину, поспіхом сховала її за пазуху і цілувала Кості руки, поки він не зачинив двері. Потім Кірікія тяжко піднялась на ноги і пішла хитаючись вздовж берега моря назад.
* * *
Схудлі діти зібрались за столом. На столі у білій хустці вони побачили дрібних рибинок. Риб'ячі чешуйки виблискували наче чисте срібло. Діти роздивлялись рибинок, а Кірікія сиділа поряд із заплющеними очима. Діти ще не знали, що їхня мати вже не розплющить свої очі знов. Міцний мороз і крижаний вітер забрали останні сили Кірікії.