А це зворотна сторона "веселого" життя.

"Джарред Брантвейт залишається поза грою через протоколи лікування струсу мозку, тоді як Джек Гріліш недоступний для вибору через порушення клубної дисципліни", - оголосив Евертон у соцмережах.

Натомість тренер Девід Моєс був лаконічний: "Я не збираюся розголошувати жодних подробиць. Це було рішення клубу, і я його підтримую. Я не хочу занадто багато про це говорити".

Хоча що тут говорити?

Гріліш пропустив суботню поразку Ірисок проти Арсенала (0:2) нібито через хворобу, а тоді не з'явився на тренування у понеділок. Клуб не міг не реагувати - і не взяв його на матч Кубка ліги з Ньюкаслом (3:1).

Евертон навіть десь шкода. Після відходу Ілімана Ндіає та загалом паршивого літа, клуб довірився Грілішу, коли ніхто інший у нього не вірив. Іриски взялися платити 75% від його гігантських 300,000 фунтів на тиждень у Сіті - лиш би допоміг з організацією атак.

А він що?

3 виходи в старті у чемпіонаті за 9 місяців; 8 голів у всіх турнірах за 3,5 року.

Це, панове, дорога Пола Гаскойна та Джорджа Беста - тільки ті падали з більшої висоти.

Здається, Гріліш назавжди лишився у святкуваннях треблу Ман Сіті у 2023-му. Пеп нібито поблажливо віднісся до тих фото, але швидко відсунув гультяя подалі від старту, що стало сигналом і для Гарета Саутгейта, який не взяв Джека на Євро-2024. У відповідь той ще раз подався на Ібіцу - тепер "запивати горе".

Одна п'янка за іншою - і у 2026-му тіло вже не витримує навантаження АПЛ, ламається.

Добре, що у Евертона є не такі обдаровані, зате трудолюбиві Джеймс Гарнер, Кірнан Дьюзбері-Голл, Гайден Гакні, які тягнуть команду вперед - можливо, до першого трофею з 1995 року.

"Єдина особливість цього складу в тому, що у нього дійсно правильні цінності", - недвозначно натякає Моєс. "Усі гравці підтримують їх на полі та поза ним. Вони працюють. Це не велика команда, але ми робимо усе можливе, щоб боротися".