Коли клуб назвався Амедспором у 2014-му, це був водночас і виклик системі, і заклик до "своїх" єднатися.

Ба більше, вони ще й взяли кольори Курдистану – зелений, червоний та жовтий.

Як логічно висновує письменник Вахап Джашкун: "Спортивні арени стали місцем вияву соціальних вимог, політичної позиції. Участь у партії мала важкі наслідки, тоді як на футбольних стадіонах вона була не такою серйозною. А тут ще й назва. Навіть люди далекі від футболу відчули потребу придивитися до явища, почувши слово "Амед".

Що на це сказала влада? Ну, Ердогану вигідніше мати курдів на трибунах з банером, ніж у горах з гранатометом.

Амедспор грав навіть у 2016-19 роках, коли обстановка в регіоні знову була напруженою через війну в Сирії. Безкінечні комендантські години, теракти; пів мільйона людей покинули домівки...

Жах.

Ну, і дозвіл на існування зовсім не означав прихильність.

"Все було дуже складно. Під час виїзних матчів складалося враження, ніби це ми винні у терактах. Ні разу нам не призначили ні пенальті, ні близького штрафного", – бідкається ексзахисник Абдулла Четін.

А фанатам – як? 64 заборони на виїзди поспіль!

Місцева торсида в інтерв'ю Die Zeit розповідала, як спершу їздила без атрибутики, інкогніто, але варто було відсвяткувати гол, як їх били.

Згодом, аби уникати побоїв, курди відправляли на виїзди по одному сміливцю, який знімав усе на відео, проте і це неодноразово закінчувалось погано.

Ну, а найбільше зла у них на Бурсаспор. У 2023-му вони зустрілися ще в 3-му дивізіоні, і з трибун на гравців Амедспора полетіло... каміння.

Побитий і запльований, Амедспор програв того дня 1:2, проте не здався, продовжив – і піднявся в класі.

"Цінність трофею величезна, бо це не просто спортивний успіх. Він був здобутий попри всі перешкоди, штрафи та заборони. Для курдів Амедспор віднині як своя Барселона", – оголосив коментатор Алі Фікрі Ішик.

Чтиво про головний клуб Курдистану, що став сенсацією в Туреччині, читайте повністю тут.